Завгородня Г. Ф. Поліфонія як засаднича основа музичного мислення: до методології музикознавчого аналізу.

Дисертація присвячена проблемі поліфонічного музичного мислення в його історичній континуальності та стильовій перспективі, у зв’язку з чим в контексті методології музикознавчого аналізу виявляються поліфонічні закономірності музичного мистецтва, виділяється роль поліфонії як чинника відокремлення фактурних ліній та пластів, що визначає, зокрема, роль фактури в сучасній композиторській творчості. Визначається виразова роль прийомів поліфонічного письма, що здатна забезпечувати дієвість, функціональну цілеспрямованість окремих елементів мови (звуку, лінії, контрапункту), загального процесу формоутворення (переважання логіки єдиного розгортання); систематизовані взаємозалежності функціональних і структурних принципів поліфонічного письма та семантичні функції поліфонічних прийомів в драматургії сучасної композиції. Обгрунтована ідея домінування логіки поліфонічного мислення, що формує особливості просторово-часових відношень, в сучасній музиці. Виявлена складність, неоднозначність звукового процесу в поліфонії дозволила охарактеризувати народження поліфонічного багатоголосся як результат багаторівневих узагальнень, що збагачуються на кожному щаблі розвитку новим змістом.