Остапенко І. В. Пейзажний дискурс як картина світу в російській ліриці 1960-1980-х років

Дисертація присвячена дослідженню пейзажного дискурсу як експлікації картини світу автора в російській ліриці кінця 1960-х - середини 1980-х рр. Проаналізовано творчість А. Тарковського, Б. Чичибабіна, М. Рубцова, Ю. Кузнєцова, О. Кушнера, Б. Ахмадуліної, В. Соснори, Є. Шварц як репрезентативних фігур неотрадиціоналістського і неоавангардистського векторів розвитку російської поезії другої половини ХХ століття. У дисертації обґрунтовано поняття "картини світу" як літературознавчої категорії, що характеризується цілісністю, системністю, структурністю, ексклюзивністю. Структурними елементами картини світу є суб'єктна сфера, просторово-часовий континуум, образна організація, сюжет. Введено поняття "пейзажного дискурсу" як комунікативної події, що реалізує діалог людини і природи в художньому тексті. Пейзажний дискурс включає номінації природних реалій у ролі: маркерів природного світу, що окреслюють просторово-часові координати художнього світу; самостійних художніх образів чи їх елементів; змістових елементів ліричного сюжету. Кореляція картини світу і пейзажного дискурсу здійснюється за принципом неосинкретизму, що є їх загальною підставою і наповнює концептуальним смислом поезію епохи "сімдесятих".