Камінський О. В. Механізми розвитку незлоякісної ендокринної патології в осіб, які зазнали дії іонізуючого випромінення внаслідок аварії на ЧАЕС НА ЧАЕС

У дисертаційній роботі здійснено ретроспективний аналіз епідеміологічних і клінічних даних, що дозволив уточнити структуру тиреоїдних і нетиреоїдних ендокринних порушень у віддалені терміни аварії на Чорнобильській АЕС. Їх частіше було діагностовано в тих осіб, які найдовше знаходились в Чорнобильській зоні відчуження (УЛНА позайодного періоду 1986-87 рр.), зазнали зовнішнього опромінення понад 0,3 Гр (УЛНА йодного періоду 1986 р.). Вперше виявлено руйнування захисного від ожиріння регуляторного механізму у системі проопіомеланокортину, котрий проявляється дефіцитом секреції ?-меланоцитстимулюючого гормону гіпофізу, що має дозозалежний характер. Вперше встановлено залежність стану тиреоїдної системи не лише від дії несприятливих чинників цієї аварії, але від рівнів екстратиреоїдних гормонів і маси тіла, що спричинили додатковий стимулюючий вплив на розвиток гіперпластичних, гіпертрофічних і аутоімунних процесів, особливо в УЛНА нейодного періоду 1986-1987 рр., які найдовше працювали в умовах дії іонізуючого випромінення. Ефекти опромінення щитоподібної залози посилюються за рахунок впливу збільшених концентрацій інсуліну, лептину і кортизолу, розвитку пов'язаних з ними інсуліно- і лептинорезистентності. В результаті були розроблені стандартизовані заходи і оптимізовані клінічні підходи щодо профілактики, діагностики і лікування асоційованих з дією радіації патологічних станів ендокринної системи в умовах негативного впливу чинників довкілля.