Наєнко Г. М. Структурно-семантичні та функціональні параметри староукраїнського наукового тексту XVI-XVIII ст.

Дисертаційну працю присвячено встановленню й опису типологічних ознак староукраїнських наукових текстів XVI-XVIII століть, залучених до аналізу з урахуванням реконструйованих уявлень про науку в мовній свідомості того часу, зокрема без розмежування релігійних та світських наукових джерел. Ресурси наукового текстотворення виокремлено з огляду на сучасні функціонально-стилістичні, текстолінгвістичні та комунікативно-функціональні напрями досліджень наукового тексту, зосереджені на вивченні його смислової структури. З уявленням про інформативність наукових текстів пов'язане представлення термінологічної лексики, що виокремлюється з допомогою глос, етимологічних та родо-видових дефініцій. Простежено за формуванням засобів експлікації облігаторних категорій староукраїнського наукового тексту, а саме: маркерів проспекції, ретроспекції, сегментації тексту тощо, вказано на процеси стандартизації, нормування й індивідуалізації в царині наукового текстотворення. Показано, що за експлікацією розмежування старих - нових знань, позначення методів, зв'язності, досліджувані тексти постають як нечітка множина. Запропоновано типологію наукових текстів, що ґрунтується на протиставленні ядерних - периферійних текстотипів, співвідносних із релігійним - світським дискурсом.