Костогриз О. А. Діагностика та лікування ушкоджень хряща колінного суглоба (експериментально-клінічне дослідження)

В роботі представлено ретроспективний аналіз лікування 1180 пацієнтів з ушкодженням хряща колінного суглоба та їх наслідків. Було виявлено, що в структурі закритої травми колінного суглоба ушкодження хряща та її наслідків складає 73,9% від загальної кількості ушкоджених структур суглоба. Систематизовано фактори та причини незадовільних результатів лікування та виявлено типові діагностичні, тактичні та лікувальні помилки на всіх етапах лікування. В експерименті підтверджено, що при повношарових травматичних дефектах хряща самостійного відновлення дефекту не спостерігається. Не відновлюється суглобовий хрящ і у випадку заповнення дефекту культурою хондроцитів, імплантованими в гідрогель, коли цей комплекс не фіксується в місці дефекту. У випадку застосування в ділянці дефекту хряща культивованих аутологічних хондроцитів, імплантованих в 2% агарозний гель та наступною фіксацією цього комплексу в місці дефекту біодеградуючою мембраною формується регенерат у вигляді незрілої хондроїдної тканини, який згодом інтегрується з оточуючим хрящем. На основі біомеханічного моделювання виявили, що клінічно значим дефектом в трамованому суглобі є дефект хряща діаметром 5мм. При збільшенні площі дефекту посилюється напруження в хрящі від 3,5 МРа для інтактної моделі до 9,84 МРа для моделі з дефектом розміром 20мм. Біомеханічно обґрунтували тактику лікування та реабілітації при поєднаних ушкодженнях хряща з менісками КС. Враховуючи аналіз результатів лікування, вивчили та запропонували показання та протипоказання до застосування техніки мікропереломів і тунелізації в місці дефекту хряща. При незміненій підхрящовій кістковій пластинці доцільно застосовувати техніку формування мікропереломів, а при післятравматичних змінах в цій ділянці або наявності явищ остеонекрозу доцільно затосовувати техніку тунелізації. Застосувавши розроблену диференційну тактику лікування хворих із травмою хряща КС, яка враховує фізичну активність пацієнта, локалізацію та характер ушкодження, по-новому підійшли до лікування та індивідуальної реабілітації цієї категорії хворих і покращили, на підставі оцінки функції за шкалою IKDC, Lysholm та Tegner, функціональний результат ушкодженого колінного суглоба у 92 % хворих.