Дисертаційна робота вирішує наукову проблему, що пов'язана з діагностикою та ортопедичним лікуванням пацієнтів з ішемічною контрактурою кінцівок. У роботі розкриті нові ланки патогенезу формування ішемічної контрактури. Зокрема, експериментально доведено, що при ішемії між підфасціальним та внутрішньокістковим тисками існує щільний зворотній зв'язок, який свідчить про пряму залежність кровопостачання кістки від кровообігу в оточуючих її м'язах. Встановлена залежність, що при підфасціальному тиску понад 50 мм рт.ст. внутрішньокістковий тиск понижується до 0. Також отримало подальший розвиток визначення гістоморфологічних показників ішемічного ушкодження тканини при різних ступенях тяжкості ішемічної контрактури кінцівок. З'ясовано, що крім функціональних чинників, які проявляються розладами циркуляції крові в тканинах, у розвитку недостатності регіонарного кровопостачання важливе значення належить патоморфологічним змінам судин і нервів ураженої кінцівки, особливо з боку мікроциркуляторного русла, яке й страждає, перш за все, при травмах кінцівки. Це перша робота в Україні, де вивчені можливості скорочення м'язового волокна в умовах гострої ішемії. Доведено, що специфічними ознаками скорочення ішемізованого м'яза є тремор та неспроможність формування рухового паттерну, оскільки ішемізований м'яз не відновлює свій руховий потенціал внаслідок відсутності фази відновлення під час його стимуляції. Також вперше в Україні розроблена класифікація ішемічної контрактури кисті, що покращує діагностичні можливості, а отже сприяє подальшому правильному лікуванню цієї категорії пацієнтів. Особливу цінність роботі надає аналіз інструментальних данних обстеження пацієнтів у реактивно-відновлювальному періоді ішемічної контрактури. Так за допомогою кореляційного аналізу визначено щільний позитивний кореляційний зв'язок (r=0,7; p<0,05) між лінійними та поперечними скороченнями м'язів з "мозаїчними" некрозами, що дозволяє проводити сонографічні дослідження пацієнтів у реактивно-відновлювальному періоді, спираючись тільки на зміну товщини м'яза в спокої та при скороченні. Встановлено наявність вірогідного сильного позитивного зв'язку між важкістю компартмент-синдрому і відсотком некрозу в ішемізованих м'язах (r= 0,71± 0,028); збільшення тяжкості ішемії призводить до більшого некротизування м'язової тканини. Встановлено вірогідний сильний негативний зв'язок показників відсотка некрозу і вертикальної ?-ентропії ішемізованих м'язів (r = ? 0,80 ± 0,024) - тобто чим більший % некрозу, тим менше структурності поряд в м'язовій тканині. При кореляції з горизонтальною ?-ентропією відмічено аналогічний зв'язок середньої сили. На основі даних електроміографічного та сонографічного досліджень, а також аналізу кінцевих функціональних результатів лікування було визначено основні характеристики тотального (субтотального), ішемічного ураження та незворотних змін у м'язах: деструктурованість більшої частини та розповсюдженість зони м'яза?, множинні локуси "повного біоелектричного мовчання", відсутність ділянок з нормальною амплітудою введення на трьох рівнях м'язового черевця. Спираючись на отриманий комплекс діагностичних даних була розроблена система реконструктивно-відновного лікування пацієнтів з ішемічною контрактурою у залежності від її періоду та ступеня тяжкості, а також супутніх ушкоджень. Застосування такого підходу дозволило у 2,5 рази покращити функцію ішемізованої стопи та на 14 % функцію ішемізованої кисті з високим ступенем вірогідності (р < 0,01, р < 0,05).
