Нікітін О. Д. Патогенетичне обґрунтування лікування та профілактика захворюваньу чоловіків, що призводять до подружнього безпліддя

Дисертація присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування неплідності в шлюбі шляхом вивчення нових патогенетичних механізмів, розробки та впровадження алгоритмів діагностики та лікування чоловічого безпліддя, а також визначення доцільної тривалості лікування залежно від супутнього жіночого безпліддя.Отримані нові дані про патогенетичні механізми розвитку подружньої неплідності при чоловічому та жіночому факторах, при їх поєднанні, які полягають у комплексному порушенні імунологічних, гормональних, генетичних, імуногістохімічних факторів і проявляється в порушенні сперматологічних показників.Проведений медико-статистичний аналіз поширеності чоловічого безпліддя в Україні, продемонстрував значні коливання показників чоловічого безпліддя між регіонами та областями, що вимагає удосконалення обліково-звітньої документації з метою повної реєстрації випадків інфертильності в залежності від типу медичного закладу.Вперше обґрунтовано відмінності в підходах до лікування чоловічого фактору безпліддя у шлюбі залежно від супутнього порушення жіночої репродуктивної функції. Вивчено ефективність лікування залежно від наявності жіночого фактору безпліддя у шлюбі. З нових позицій обґрунтовано критерії визначення доцільності консервативного лікування та допустимої його тривалості з метою оптимізації показань до використання допоміжних репродуктивних технологій.Проаналізовано методи оперативного лікування варікоцелє з точки зору їх репродуктивної ефективності, доведено необхідність оперативного лікування цього захворювання у підлітків. Найбільш ефективною із малоінвазивних оперативних методик лікування варикоцелє слід вважати мікрохірургічну операцію Мармара. Наведений порівняльний аналіз доводить, що, на відміну від інших методик, саме це мікрохірургічне втручання дозволяє значимо знизити кількість ускладнень та ймовірність рецидиву варикоцелє за найвищих показників покращення фертильності та досягнення вагітності.Встановлено чутливість та специфічність показників спермограми з точки зору їх репродуктивного значення. Найбільш чутливими показниками потенціалу чоловічої фертильності виявились наступні: фрагментація спермальної ДНК (Se=0,94), відсоток живих форм сперматозоїдів (Se=0,71) та загальна кількість сперматозоїдів у еякуляті (Se=0,69).При виконанні імуногістохімічного дослідження доведено, що чим більшою є убіквітінація в біоптаті яєчка, тим більшим буде її показник в клітинах еякуляту, тому з точки зору мінімізації травматичності дослідження більш доцільним є використання імуногістохімічного аналізу еякуляту, що має як діагностічне, так і прогностичне значення.Доведено негативну роль електро-магнітного випромінення на показники спермограми invitroта invivo. Негативний вплив випромінювання не залежить від початкової якості сперми чоловіка (нормоспермія чи олігоспермія), а виражений в усіх випадках та корелює з тривалістю користування мобільним телефоном.