Фіщенко Я. В. Консервативне лікування больового синдрому попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях

Дисертаційна робота вирішує наукову проблему, що пов'язана з консервативним лікуванням пацієнтів з больовим синдромом попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно дистрофічних захворюваннях. Результати експерименту підтвердили можливість екзогенного впливу на біологічний субстрат больового синдрому, тобто на формування грубого сполучнотканинного рубця, як слідства запального процесу в епідуральному просторі на тлі дегенеративно-дистрофічних захворювань. Так одночасне епідуральне введення гіалуронідази і бетаметазона виявило достовірно високу антіфіброзну активність. Завдяки протизапальній дії та здатності гальмувати процес утворення грубої сполучної тканини цей комплекс ефективний для цілеспрямованої регуляції активності процесу фіброзування спинномозкового каналу і зниження інтенсивності больового синдрому. Результати дослідження підтвердили, що застосування нестероїдних протизапальних препаратів і міорелаксантів ефективні в лікуванні больового синдрому поперекового відділу хребта. Використання лікувальної гімнастики в комплексному лікуванні пацієнтів з протрузіями і грижами міжхребцевих дисків забезпечує підвищення ефективності лікування, стійку і тривалу ремісію, що підтверджується результатами опитувань на етапах спостереження. При недостатній ефективності медикаментозного лікування застосовували різні типи епідуральних блокад: каудальні, інтерламінарні і трансфорамінальні. Так, каудальні епідуральні блокади були ефективним методом лікування больового синдрому попереково-крижового відділу хребта в короткостроковій перспективі. Інтерламінарні епідуральні блокади є більш ефективним методом лікування больового синдрому попереково-крижового відділу хребта на тлі поперекового спінального стенозу, а трансфорамінальні - монорадикулярного больового синдрому попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях. При недостатній або нетривалої ефективності різних епідуральних блокад пацієнтам було рекомендовано проходження процедури епідурального адгезіоліза. Встановлено, що епідуральний адгезіоліз є найбільш ефективним методом консервативного лікування больового синдрому попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях. Проаналізовані нами 220 епідуральних адгезіолізів підтвердили безпечність процедури. Оцінка прогностичних факторів ефективності епідурального адгезіоліза показала, що до прогностично несприятливих факторів відносили наявність у пацієнта дегенеративного поперекового сколіозу і артрозу кульшових суглобів. Наявність спондилолістеза, нестабільності в поперековому відділі хребта, а також артрозу колінних суглобів достовірно не впливають на результати лікування больового синдрому попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях за допомогою епідурального адгезіоліза. Ще одним значущим потенційним джерелом больового синдрому попереково-крижового відділу хребта є крижово-клубовий суглоб. Проведене нами дослідження показало, що найвищою чутливістю (81 %) і валідністю (74 %) для його діагностики володіє тест Ганслена, що дає нам можливість рекомендувати проведення діагностичної блокади навіть при негативних результатах інших тестів. Комбінація тестів пружності стегна / тесту Ганслена і тесту Ганслена/ тесту Патріка дають нам високу чутливість (97 %) і досить низьку специфічність (7 %), що дає нам можливість вважати цю комбінацію тестів найбільш достовірною для постановки діагнозу синдрому крижово-клубового суглоба. З метою лікування больового синдрому крижово-клубового суглоба застосовували внутрішньосуглобові ін'єкції кортикостероїдів, а при їх недостатній або нетривалій ефективності - радіочастотну нейроабляцію. Спираючись на отримані дані була розроблена діагностично-лікувальна схема больового синдрому попереково-крижового відділу хребта при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях.