Борзих Н. О. Хірургічне лікування поранених з поліструктурними вогнепальними травмами верхньої кінцівки та їх наслідками (клініко-експериментальне дослідження)

Дисертація присвячена вирішенню актуальної проблеми - розробки системи хірургічної тактики лікування поранених з вогнепальними поліструктурними ушкодженнями верхньої кінцівки. Розглядаються такі проблемні питання як заміщення дефектів м’яких та кісткових тканин, заміна методу фіксації, відновлення нервів та функції сегменту, прогнозування результатів лікування, розробка індивідуальної програми реабілітації. Їх реалізація потребувала клінічної (220 поранених з вогнепальними поліструктурними травмами верхньої кінцівки) та експериментальної (32 статевозрілих кроля) складових. В експериментальній частині роботи досліджено структурно-функціональні зміни в нервово-м’язовому апараті кінцівки при високому (на рівні плеча) ушкодженні серединного нерва в експерименті, доведена ефективність розробленої методики «захищеного шва» - анастомозу між донорським та травмованим нервами за типом Martin-Gruber. В клінічній частині дана багатоаспектна оцінка складу поранених. Представлені розроблена класифікація тяжкості вогнепальних поліструктурних ушкоджень верхньої кінцівки, розподіл дефектів за глибиною та площею. Виявлені прогресуюча демінералізація, перерозподіл макро- і мікроелементів, ультраструктурні зміни кісткової тканини після вогнепального перелому і доведена остеопорозоподібна деструкція кістки, що визначалася мікротріщинами (від 390 нм до 1,7 мкм) із вдвічі більшою щільністю 1,20±0,34 од/тест-зону, ніж при побутових переломах, на основі чого обґрунтовані принципи лікування поранених з багатоуламковими переломами та дефектами кісткової тканини. Доведено, що поранені з вогнепальними поліструктурними ушкодженнями верхніх кінцівок потребують диференційованого багатоетапного лікування із мінімізацією строків та маршрутів евакуації. Розроблена, запропонована, впроваджена система тактики хірургічного лікування поранених передбачає диференційований підхід на основі визначення ступеня тяжкості травми, оцінки реабілітаційного потенціалу пацієнта з метою прогнозу функціонального результату, визначення оптимальних термінів проведення етапних хірургічних втручань з їх об’єднанням, здійсненням ортопедичних корекцій, з подальшою індивідуальною реабілітаційною програмою забезпечує покращення анатомо-функціональних результатів, оптимізацію строків повернення військовослужбовців до строю.