Дидик-Меуш Г. М. Комбінаторика в українській мові XVI–XVIIІ століть: теорія, практика, словник (ад’єктивно-субстантивні словосполучення).

У дисертації на матеріалі українських писемних пам’яток різних стилів і жанрів досліджено комбінаторику (сполучуваність) української мови XVI–XVIІI ст. із позицій комбінаторної лінгвістики із залученням досягнень когнітивної лінгвістики. Вивчено природу, механізми, джерела та чинники побудови зв’язків між словами на прикладі компонентів ад’єктивно-субстантивного словосполучення; запропоновано застосовувати шкалу комбінаторної (композиційної) семантики до аналізу сполучуваності в діахронії; уперше розроблено принципи комбінаторного словника української мови XVI–XVIII ст. Удосконалено класифікацію словосполучень, методологію дослідження лексико-синтаксичної сполучуваності, принципи диференціації валентності та сполучуваності. Встановлено термінологічний інструментарій та термінологічний апарат комбінаторної лінгвістики. Доведено можливість ефективного поєднання комбінаторної лінгвістики та історичної лексикології і лексикографії, а також системного вивчення комбінаторики (зокрема лексико-синтаксичної сполучуваності) в українській мові XVI–XVIII ст. на підставі писемних пам’яток; обґрунтовано тісний зв’язок комбінаторики з іншими мовознавчими дисциплінами, зокрема з когнітивною лінгвістикою.