Пахольчук О. П. Диференційований підхід до діагностики, лікування та профілактики харчової гіперчутливості у дітей

У дисертаційній роботі представлено розв’язання актуальної проблеми сучасної педіатрії щодо удосконалення діагностики, лікування та профілактики харчової гіперчутливості (ХГ) у дітей на підставі розробки та наукового обґрунтування програми диференційованої діагностики, шляхом вивчення факторів ризику, патогенетичних механізмів, особливостей клінічного перебігу захворювання. Обстежено 424 пацієнтів (вік 26,28 [12,00; 54,25] місяців, серед них хлопчиків – 210 (49 %), дівчаток – 214 (51 %)) та додатково 217 практично здорових дітей віком від 6 до 18 років. Визначено особливості клінічного перебігу, морфології шкірних елементів, стану шкірного та мукозального бар’єрів. Виявлено мутації 2282del4 та R501X гену FLG у гетерозиготному стані (Wt/2282del4 та Wt/ R501X) у 9,34 % пацієнтів. Доведено поетапні зміни активації транскрипційних факторів атопії у системі JAK-STAT (STAT-6, GATA-3 FOXP-3) із віком у дітей із симптомами ХГ на шкірі. Встановлено фенотипи ХГ, що має прояви на шкірі (ранній, транзиторний фенотип, персистуючий, пізній (неімунний)) і клініко-морфологічні фенотипи: дрібнопапульозний «кореподібний» та папульозно-вузлуватий, що є доцільним для правильної верифікації симптомів, виявлення причинних факторів та прогнозування перебігу захворювання. Виділені основні патогенетично-обґрунтовані послідовні етапи діагностики ХГ. Доведено, що ранньою ознакою епігенетичної активації генів атопії Тh2 є порушення проникності слизової кишківника, а зниження рівня вологості шкіри – рання ознака активації диференціювання Тh2. Запропонована комплексна терапія із включенням засобів фармакологічної корекції епідермальної дисфункції та ад’ювантів для формування оральної толерантності, а саме використання емолієнтів у кратності 6-8 раз на день та препаратів Bacillus внутрішньо дозволяє досягнути більш тривалої ремісії та меншої частоти загострень, порівняно із стандартною терапією. Доведено, що результати корекції мукозального та епідермального бар’єрів залежать від результатів прик-тесту, рівня IL-2 та TLR-4 у крові, лактулози у сечі.