Литвин К. Ю. ВІЛ-асоційовані інфекційні ураження головного мозку: клініко-імунологічні, морфологічні характеристики, діагностика та лікування.

Дисертація присвячена вивченню демографічних, клініко-імунологічних особливостей ВІЛ-асоційованих інфекційних уражень головного мозку, вдосконаленню діагностики, прогнозування перебігу, індивідуалізації підходів до профілактики і лікування. До дослідження було залучено 701 особу, з яких 674 - ВІЛ-інфіковані. У 482 хворих діагностовано ВІЛ-асоційовані захворювання ЦНС. До дослідження когнітивного статусу були залучені 95 пацієнтів з ВІЛ-інфекцією без неврологічних захворювань. Групу порівняння склали 124 особи, з яких 27 – ВІЛ-негативні. Визначені фактори, які збільшують ризик несприятливого прогнозу, серед яких: чоловіча стать, пізнє виявлення ВІЛ-інфекції; початковий рівень CD4+Т-лімфоцитів < 50 клітин/мкл; коморбідність уражень ЦНС; туберкульоз ЦНС. Виявлені такі особливості ВІЛ-асоційованих захворювань ЦНС у пацієнтів старше 50 років: збільшення ризику розвитку ПМЛ, ЕБВ - енцефалітів і більша частота розвитку когнітивних порушень на тлі прийому АРТ порівняно з більш молодшими особами. За результатами тестування з використанням короткої шкали оцінки ментального статусу (MMSЕ) та «малювання годинника» встановлено наявність когнітивної дисфункції у 43,1 % ВІЛ-інфікованих пацієнтів без неврологічних захворювань. Показано, що погіршення результатів тестування MMSЕ пов'язане з низьким сумарним індексом ефективності проникнення препаратів у ЦНС. Визначено, що у носіїв алелей DRB1*11, DRB1*03 і DRB1*16 вищі шанси захворювання на ВІЛ-інфекцію, ніж у інших жителів Дніпропетровського регіону; частота розвитку неврологічних захворювань асоціюється з наявністю DRB1*01 та DRB1*16; пацієнти з DRB1*13 мають менший, а з DRB1*16 більший ризик розвитку токсоплазмозу ніж туберкульозу. Встановлено зв'язок повільного розвитку ВІЛ-інфекції при наявності алелей DRB1*та DRB1*07, а швидкого – з DRB1*15. Визначена предикторна роль β2-мікроглобуліну, інтерферону-γ та основного білку мієліну в плазмі крові та СМР. Вперше запропоновані алгоритми комплексного використання цих маркерів разом з демографічними, імунологічними, загальними гематологічними показниками, вірусним навантаженням ВІЛ РНК у СМР та варіантами алелей HLA-DRB1.