Об’єкт: дегенеративні захворювання поперекового відділу хребта та їх хірургічне лікування. Мета: дослідити структурно-функціональні зміни паравертебральних м’язів у пацієнтів із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта та вивчити вплив цих змін на результати хірургічного лікування. Методи: клінічний; комп’ютерна томографія, біомеханічний, ультрасонографічний, електроміографічний, біохімічнний, експериментальне моделювання, гістологічний, статистичний. Уперше доведено залежність між структурними змінами паравертебральних м'язів, перебігом захворювань і результатами хірургічного лікування хворих із дегенеративними ураженнями поперекового відділу хребта – нестабільністю хребтових рухових сегментів, грижами міжхребцевих дисків, спондилолістезом і стенозом хребтового каналу. Уперше на підставі вивчення комп’ютерно-томографічної рентгенологічної щільності м’язової, сполучної та жирової тканин паравертебральних м’язів поперекового відділу хребта створено метод їхнього кількісного дослідження. Уперше за допомогою даних КТ і створеної комп’ютерної програми встановлено, що з віком у людини в паравертебральних м’язах зменшується вміст м’язової тканини на фоні збільшення сполучної та жирової тканин. Уперше встановлено, що в пацієнтів із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта порівняно з умовно здоровими особами у всіх паравертебральних м’язах, але в першу чергу в m. erector spinae і m. multifidus, збільшений вміст жирової тканини. Доведено, що дегенеративні зміни в паравертебральних м’язах прямо корелюють із порушеннями в інших структурах поперекового відділу хребта і прогресують залежно від діагнозу в порядку "нестабільність хребтових сегментів – грижі міжхребцевих дисків – спондилолістез – стеноз хребтового каналу". Встановлено, що функція паравертебральних м’язів у пацієнтів до хірургічного лікування є зниженою, ще більше знижується після нього та остаточно повільно відновлюється протягом наступних 3 років. Уперше за допомогою ультрасонографічного дослідження встановлено збільшення ехогенності та порушення ехоструктури паравертебральних м’язів у хворих на дегенеративні захворювання поперекового відділу хребта порівняно зі здоровими з найбільшою частотою трапляння в разі стенозу хребтового каналу та спондилолістезу. Доповнено наукові знання щодо морфологічних особливостей багатороздільних м’язів пацієнтів із дегенеративними захворюваннями хребта. Доведено, що дистрофічні порушення м’язових волокон більш виражені в mm. multifidus пацієнтів із діагнозами "спондилолістез" і "стеноз хребтового каналу". Виявлені деструктивні зміни в структурі міофібрил і мітохондрій мали найбільший прояв у пацієнтів із діагнозом "стеноз хребтового каналу". Визначено зменшення активності ферментів креатинфосфокінази в сироватці крові при меншому вмісті креатинфосфату в м'язовій тканині хворих із різними дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта. На підставі експериментальних досліджень доведено позитивний вплив фізичних навантажень на структурно-функціональні особливості багатороздільного м’яза та формування заднього спондилодезу в разі застосування транспедикулярної конструкції для фіксації тіл хребців LIV–LV. Встановлені клінічні ознаки, які дозволять виявляти випадки менш задовільного відновлення працездатності пацієнта після хірургічного лікування: старший вік (понад 48 років), більша тривалість захворювання (понад 6-7 років), довший період загострення (понад 2-2,5 міс.), діагноз "спондилолістез" і "стеноз хребтового каналу", показник індексу Освестрі до операції понад 78 %. Розроблено спосіб визначення структури паравертебральних м’язів за допомогою КТ і створеної комп’ютерної програми (патент 111269 UA). Розроблено алгоритми для прогнозування результатів хірургічного лікування хворих із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта на підставі оцінювання передопераційного стану і структурних особливостей паравертебральних м’язів. За допомогою клінічного та електроміографічного досліджень функції паравертебральних м’язів встановлено особливості її відновлення після хірургічних втручань із приводу дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта, що дасть можливість обґрунтувати адекватні реабілітаційні заходи. Визначено діагностичну цінність активності ферментів креатинфосфокінази в сироватці крові пацієнтів для оцінювання стану паравертебральних м’язів. Розроблено транспедикулярну конструкцію для фіксації хребців щурів і спосіб спондилодезу (патент 94502 UA). Результати дослідження впроваджено в науковий процес кафедри травматології та ортопедії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України та клінічну практику ДУ "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка НАМН України", КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мєщанінова" Харківської міської ради, КНП "Обласна клінічна травматологічна лікарня" Харківської міськради. Травматологія та ортопедія.
