Дорофєєв О. В. Управління економічним розвитком суб'єктів аграрного виробництва: теорія, методологія, практика

Дисертація присвячена вирішенню наукової проблеми управління економічним розвитком суб'єктів аграрного виробництва. Обґрунтовано концепцію гармонійного розвитку суб’єктів аграрного виробництва. Розроблено класифікація чинників зовнішнього середовища та оцінити їх взаємовплив. Розроблено модель оцінки параметрів «золотого перетину». Запропоновано механізм управління економічним розвитком суб’єктів аграрного виробництва. Визначено зміст системного підходу в управлінні економічним розвитком аграрних підприємств. Розроблено методичне забезпечення визначення фінансової стійкості суб’єктів аграрного виробництва в забезпеченні економічного розвитку. Визначено основні макроекономічні передумови функціонування суб'єктів сучасного сектору аграрного виробництва. Представлено класифікацію механізмів економічного розвитку суб’єктів аграрного виробництва. Розроблено модель визначення впливу внутрішніх параметрів діяльності підприємства на його результативність. Запропоновано методичне забезпечення вибору стратегії розвитку діяльності суб’єктів аграрного виробництва. Проаналізовано еволюцію теорії управління. Розвинуто тлумачення управління гармонійним економічним розвитком суб’єктів аграрного виробництва. Надано визначення гармонійного розвитку суб’єктів аграрного виробництва. Розвинуто понятійно-категоріальний апарат інституційного забезпечення економічного розвитку суб’єктів аграрного виробництва. Розроблено організаційне забезпечення реалізації стратегії розвитку для суб’єктів аграрного виробництва на основі проектного підходу. Окреслено концептуальні засади гармонійного розвитку суб’єктів аграрного виробництва, які включають: обов’язковість збереження сталих пропорцій між величинами системи; упорядкування виробничої системи має відбуватися за рахунок збалансування системних складових на основі гармонійної пропорції; розвиток системи реалізується шляхом її трансформації між різними станами при зберіганні стаціонарності системи; рівнозначність впливу поряд з економічними інших чинників для збільшення варіативності рішень за умови збереження гармонійних пропорцій; неоднакові зміни параметрів системи виступає імпульсом при утриманні значень ключових пропорції; інноваційну діяльність в якості джерела економічного розвитку, в основі якої знаходиться людський потенціал, накопичення і використання якого є запорукою довгострокового економічного розвитку. Визначено методологічні засади класифікації чинників зовнішнього середовища із виокремленням факторів-інгібіторів та факторів-каталізаторів, що дозволило виділити за інтенсивністю впливу найактивніші, сильно взаємодіючі, активні та пасивні фактори економічного розвитку суб’єктів аграрного виробництва. Обґрунтовано архітектоніку механізму управління економічним розвитком суб'єктів аграрного виробництва, дія якого передбачає управлінський вплив керуючого суб’єкта на керований об’єкт, який базується на визначених законах, принципах, методах для досягнення поставлених цілей шляхом реалізації сукупності функцій, врахуванні особливостей забезпечення організаційних, економічних та управлінських процесів.