Дисертаційна робота присвячена зниженню частоти акушерської та перинатальної патології у жінок з недиференційованою дисплазією сполучної тканини на основі удосконалення і впровадження алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів. Встановлено нові ланки патогенезу порушень функціонального стану фетоплацентарного комплексу у жінок з недиференційованою дисплазією, які полягають у порушенні серцевого ритму плода, значній частоті багато- (25,2 %) та маловоддя (8,1 %), порушенні кровотоку (підвищення судинної резистентності в матковій артерії і артерії пуповини); наявності дисгормональних порушень (зниження вмісту естріолу) та дисбалансу плацентарних білків (зниження трофічного ?-глікопротеїду на фоні підвищення -фетопротеїну та -2 мікроглобуліну фертильності). Представлено взаємозв'язок між розвитком гестаційних ускладнень та зниженням рівня магнію в сироватці крові у різні терміни вагітності у жінок з недиференційованою дисплазією сполучної тканини. Показано роль порушень вегетативної нервової системи (підвищена активність симпатичної нервової системи в ІІ триместрі та зниження її перед пологами, причому ступінь вираженості цих проявів залежить від наявності нейроциркуляторної дистонії) у виникненні акушерської та перинатальної патології в жінок з недиференційованою дисплазією сполучної тканини. Встановлено, що якість життя у жінок з недиференційованою дисплазією сполучної тканини має зворотний, середній достовірний зв'язок між самопочуттям пацієнток і кількістю і вираженістю фенотипічних проявів сполучнотканинної дисплазії (r=-0,676, Р>95 %) та залежить від кількості і вираженості фенотипових порушень, тобто чим більше ознак сполучнотканинної дисплазії, тим нижче цей показник. По мірі прогресування вагітності спостерігається погіршення самопочуття і зниження якості життя у пацієнток з недиференційованою дисплазією сполучної тканини. Отримані результати дозволили науково обґрунтувати необхідність удосконалення алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок із недиференційованою дисплазією сполучної тканини з метою зниження частоти акушерської та перинатальної патології. Використання удосконаленого нами алгоритму дозволило нормалізувати функціональний стан фетоплацентарного комплексу, вегетативної нервової системи та психологічний статус, що, у свою чергу, призвело до зниження частоти прееклампсії з 44,0 до 32,0 %, плацентарної дисфункції - з 50,0 до 34,0 %, передчасних пологів - з 6,0 до 4,0 %, абдомінального розродження - з 64,0 до 46,0 % та перинатальних втрат - з 18,0 до 10,0 ‰ відповідно.
