Сурков Д. М. Нейроресусцитація та нейропротекція при тяжких перинатальних гіпоксично-ішемічних ураженнях головного мозку у доношених новонароджених

У дослідження включені результати обстеження та лікування 205 доношених новонароджених з діагнозом "Тяжка гіпоксично-ішемічна енцефалопатія" (шифр P91.6 за МКХ-10). Встановлена можливість проведення терапевтичної гіпотермії в терміні понад 6 годин після перенесеної асфіксії при пологах, продемонстрована відсутність впливу коливань температури тіла в межах 33-35°С на подальший розвиток церебральної лейкомаляції (р=0,890). Виявлені переваги вентиляції NAVA перед традиційними режимами, отримані статистично більш високі показники індексів мозкового кровотоку RI (0,70 [0,67-0,74] проти 0,66 [0,58-0,72], р=0,021) та РІ (1,3 [1,2-1,5] проти 1,2 [1,0-1,40], р=0,032) при застосуванні NAVA у порівнянні з групою контролю. Визначена можливість використання 6% розчину гідроксиетилкрохмалю 130/0,42 в цій групі пацієнтів. У порівнянні з 0,9% розчином NaCl церебральна оксигенація була вищою в групі із застосуванням 6% розчину ГЕК (rScO2 93 [90-95] % проти 75 [70-87] %, р=0,047). На відміну від добутаміну, з'ясований негативний вплив допаміну на церебральну перфузію, а саме зниження RI (0,66 [0,57-0,71] проти 0,67 [0,61-0,74], р=0,020) та РІ (1,14 [0,9-1,32] проти 1,22 [1,03-1,43], р=0,010). При порівнянні ефектів морфіну з іншими седативними засобами продемонстрована значуща відмінність поміж групами щодо індексу RI як у першу (0,64 [0,55-0,74] проти 0,68 [0,61-0,75], р=0,037), так і на третю добу лікування (0,64 [0,55-0,70] проти 0,67 [0,61-0,75], р=0,040). При застосуванні дексмедетомідину вірогідність для дитини бути екстубованою до 7 доби лікування була значно вищою в групі дексмедетомідину (68%) проти 33% - в групі контролю (p=0,018) з коефіцієнтом ризику HR 0,48 (95% СІ 0,27-0,86; р=0,011). Не знайдено достовірних нейропротективних властивостей у цитіколіну при його застосуванні в лікуванні немовлят з ГІЕ.