У дисертаційній роботі проведено комплексне вивчення основних селекційно-генетичних ознак та біологічних особливостей тварин за показниками живої маси, молочної продуктивності, тривалості господарського використання, факторами формування показників росту та розвитку, величини надоїв, хімічного складу молока, відтворної здатності, екстер’єру, окремих показників природної резистентності, довічної продуктивності, тривалості господарського використання генофонду бурих порід Північного Сходу України. Теоретично обґрунтовано й практично розроблені заходи зі збереження та покращення генофонду бурих порід Північного Сходу України. З метою збереження генофонду лебединської породи проведені дослідження якості спермопродукції, що зберігається у селекційних центрах та генофондних банках, в яких встановлено, що середня кількість сперміїв у спермодозах тривалого зберігання бугаїв лебединської породи становить 1478,3±467,6 млн при їх концентрації 5917,6 млн/мл. У цілому оцінену сперму визнано придатною для осіменіння корів та телиць. За результатами проведеного генетичного дослідження спермопродукції 12 бугаїв лебединської породи за геном капа-казеїну (CSN3) встановлено, що частота бажаного генотипу ВВ серед досліджених тварин склала 0,17, а носіїв генотипу АА – 0,50, носіїв гетерозиготного генотипу АВ склала 0,33. Частота носіїв алелю А становить 0,66, яка майже вдвічі більша у порівнянні з частотою алелю В – 0,34. Досліджені нами мікропопуляції українських порід Північного Сходу України продемонстрували в цілому низький рівень генетичного різноманіття за наявності відмінностей між ними. Знижені рівні генетичної поліморфності та гетерозиготності, особливо у вибірках тварин сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи, української чорно-рябої молочної породи та лебединської, потенційно створюють загрози до звуження генетичного різноманіття, втрати унікальних алелів та підвищення інбридингу в наступних поколіннях. До складу єдиного кластеру увійшли породи, тісно пов’язані історичними зв’язками – швіцька і лебединська, що поєднані у спільний субпідкластер. Тому швіцька порода, яку використовували у створенні лебединської, у тому числі її оригінальні відріддя ОВV, можуть бути долучені до процесу збереження лебединської породи. У результаті дослідження окремих показників умовної резистентності встановлений вірогідний вплив породної належності на окремі показники резистентності досліджуваних корів. З метою збереження генофонду бурої худоби розроблена методика збереження та подальшого удосконалення генофонду лебединської породи методом популяції реципрокного схрещування. Використання бугаїв-плідників німецьких та швейцарських відрідь дозволить розширити генеалогічну структуру лебединської породи та уникнути небажаного інбридингу в подальшій роботі з бугаями-плідниками, сперма яких зберігається.
Встановлено, що корови генофондних стад української бурої молочної породи за ознаками молочної продуктивності характеризуються достатнім рівнем надою молока (3665-4566 кг), причому найвища продуктивність корів спостерігалася у тварин п’ятої лактації – 4658±170 кг. Походження за батьком вірогідно впливало на величину надою (2x = 26,6), кількість молочного жиру (2x = 29,5), кількість молочного білка (2x = 23,7). Рівень якісних показників молочної продуктивності диференційований за господарствами. Генофондне маточне поголів’я української бурої молочної породи відзначалося невисокою відтворною здатністю, на що вказує коефіцієнт відтворної здатності (0,88-0,90). Встановлено, що на показники тривалості життя, господарського використання та довічної продуктивності корів української бурої молочної породи вірогідно впливала спадковість за швіцькою породою. Найкращими серед усіх груп тварин за показниками тривалості життя, господарського використання та коефіцієнта господарського використання виявилися помісні генотипи: групи тварин зі спадковістю швіцької породи до 50%. За показниками довічного надою та виходу молочного жиру і надою за один день життя виявилися тварини зі спадковістю швіцької породи – від 75,1 до 87,5%. Застосовано комплекс селекційних та біотехнологічних методів отримання in vitro ембріонів вітчизняних порід великої рогатої худоби. Рівень формування зигот та дроблення ембріонів корови склав 33,3% (3 ембріона із 9 отриманих ооцит-кумулюсних комплексів). Такі підходи забезпечили отримання одного ембріони доімплантаційної стадії розвитку, придатного до процедури заморожування. Запропонована принципова схема з удосконалення та збереження української бурої молочної породи та спосіб консолідації її господарськи корисних ознак.
