Омельченко Т. М. Хірургічне лікування пацієнтів з наслідками ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба (експериментально-клінічне дослідження)

Об’єкт: структурно-функціональні зміни за умов наслідків ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба. Мета: покращити результати лікування пацієнтів із негативними наслідками ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба на підставі розроблення та впровадження системи діагностики, планування, хірургічного лікування, реабілітації та прогнозування віддалених результатів. Методи: клінічний; експериментальний; біомеханічний, медико-статистичний. Уперше на підставі експериментальних натурних стендових і рентгенологічних досліджень розроблено спосіб неінвазивного визначення модуля пружності кісткової тканини в ділянці надп’ятково-гомілкового суглоба. Уперше на підставі натурних стендових досліджень та імітаційного комп’ютерного моделювання обґрунтовано вибір засобів фіксації за умов виконання коригувальних остеотомій на рівні дистального епіметафіза великогомілкової кістки. Розроблено оригінальний фіксатор для металоостеосинтезу в разі коригувальної остеотомії латеральної кісточки гомілки за авторською методикою та на підставі імітаційного комп’ютерного моделювання доведено, що система «малогомілкова кістка з остеотомією – фіксатор» характеризується оптимальними показниками жорсткості та міцності, що виключає необхідність додаткової іммобілізації. На підставі експериментального дослідження на тваринах доведено ефективність застосування клітинних технологій (збагаченої тромбоцитами плазми і клітин кісткового мозку) для стимуляції метаболізму та регенерації в разі остеохондральних ушкоджень і дефектів надп’ятково-гомілкового суглоба. Уперше, спираючись на результати аналізу МРТ, рентгенологічних і клінічних даних розроблено класифікацію, обґрунтовано тактику й удосконалено методику лікування пацієнтів з остеохондральними ушкодженнями та дефектами надп’ятково-гомілкового суглоба. Уперше розроблено методику коригувальної остеотомії латеральної кісточки та створено систему диференційованого вибору способу коригувальних остеотомій гомілки в разі фронтальних деформацій надп’ятково-гомілкового суглоба. На підставі аналітичних, математичних і біомеханічних методів обґрунтовано методику резекційного артродезу в пацієнтів із термінальними стадіями післятравматичних дегенеративно-деструктивних змін надп’ятково-гомілкового суглоба. Уперше на підставі багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу розроблено систему прогнозування віддалених результатів лікування пацієнтів із наслідками ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба. Розроблена класифікація остеохондральних ушкоджень і дефектів у ділянці надп’ятково-гомілкового суглоба і тактичний алгоритм дозволяють диференційовано підходити до вибору тактики лікування з високою ефективністю у віддаленому періоді. Розроблена методика коригувальної остеотомії латеральної кісточки й алгоритм диференційованого вибору способу надкісточкових остеотомій гомілки забезпечують зменшення кількості помилок та ускладнень під час їхнього виконання та дають змогу покращити результати лікування хворих із несприятливими наслідками ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба. Модифікація методики виконання резекційного артродезу надп’ятково-гомілкового суглоба та розроблений алгоритм вибору засобів фіксації під час його виконання дають змогу оптимізувати біомеханіку й енергоємність ходьби, зменшити навантаження на суміжні відділи опорно-рухової системи та загалом покращити віддалені функціональні результати, зменшити кількість ускладнень і підвищить якість життя пацієнтів. Розроблена система прогнозування результатів лікування пацієнтів із наслідками ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба, основана на багатофакторному кореляційно-регресійному аналізі віддалених результатів, дозволяє визначити найефективнішу індивідуальну тактику й уникнути хибних напрямків у лікуванні пацієнтів обраної категорії. Застосування розробленої системи передопераційного планування, реконструктивно-відновного лікування та реабілітації пацієнтів із наслідками ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба дає змогу підвищити ефективність лікування, покращити статико-динамічну функцію ураженої кінцівки, зменшити відсоток ускладнень та підвищити якість життя пацієнтів. Результати дослідження впроваджено в клінічну та педагогічну роботу кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України, клінічну практику ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", відділень травматології та ортопедії Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня", Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" МО України, Київської міської клінічної лікарні № 17, Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1. Травматологія та ортопедія.