Кравець О. В. Оптимізація периопераційної інфузійної терапії при невідкладних хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини

Проведено аналіз динаміки показників водних секторів, гемодинаміки, запалення та гомеостазу у 314 пацієнтів з гострою абдомінальною патологією середнього та високого хірургічного ризику з різними режимами периопераційної інфузійної терапії. Встановлені незалежні фактори ризику виникнення післяопераційних ускладнень: об'єми позаклітинної рідини та інтерстицію, ударний індекс, периферичний перфузійний індекс, концентрація інтрелейкіну 6 у сироватці крові. Впроваджено рестриктивний режим периопераційної інфузійної терапії (на 1 добу – 2,7 (0,4) мл/кг/год, у подальшому – 1,6 (0,1) – 1,5 (0,1) мл/кг/год) з розподілом її об'єму відповідно етапів інфузійного лікування. Це зменшує прояви поліорганної дисфункції та покращує кінцеві результати лікування у пацієнтів незалежно від ступеня хірургічного ризику: скорочує тривалість післяопераційного гастростазу, прискорює початок ентерального живлення, зменшує розвиток післяопераційного пролонгованого ілеусу та у повній мірі обмежує загрозу синдрому інтраабдомінальної гіпертензії; знижує частоту виникнення гострого пошкодження нирок І стадії (шкала AKIN KDIGO), хірургічних ускладнень всіх ступенів тяжкості та легеневих ускладнень. При середньому хірургічному ризику це прискорює час лікування у ВАІТ на 1,5 (0,8) ліжко-дня, у стаціонарі – на 2,8 (3,1) ліжко-дня, знижує летальність на 4,0 %. При високому хірургічному ризику це скорочує тривалість лікування у ВАІТ на 1,9 (0,8) ліжко-дня та у стаціонарі – на 2,7 (1,1) ліжко-дня.