Ніколаєвська Ю. В. Музична комунікація як інтерпретативний феномен (на матеріалі творчості ХХ-початку ХХІ ст.).

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теорії музичної комунікації як системи, що зумовлена творчою практикою інтерпретування музичного мистецтва ХХ-ХХІ століть та узагальнює її. Актуалізація інтерпретативної парадигми в останню третину ХХ – початку ХХІ століть пов’язана з домінуванням в системі музичної комунікації суб’єкту творчості, позначеного як Homo Interpretatus (людина, що інтерпретує). На прикладах композиторської та виконавської творчості у стильовій множинності мистецького простору ХХ–ХХІ століть наголошено на принциповій інтерпретувальності будь-якого феномену музичної творчості. У дисертації вперше: запропоновано розуміння музичної комунікації як інтерпретативного феномена та актуалізовано інтерпретативно-комунікативний підхід при дослідженні різних артефактів музичної комунікації ХХ – початку ХХІ ст.; сформульовано когнітивний органон, що охоплює всі складові музичної інтерпретації як комунікаційного досвіду; обґрунтовано доцільність уведення в науковий обіг понять «Homo Intеrprеtatus» та «комунікативна стратегія», концептуалізовано їхню роль в музикознавстві та надано дефініції; розроблено концепцію Homo Interpretatus в мистецтві ХХ–ХХІ століть; запропоновано типологію комунікативних стратегій та апробовано на ґрунті музичної творчості ХХ-початку ХХІ ст.; змодельовано структуру музичної комунікації як багаторівневу та відкриту систему. Homo Interpretatus позначено центральним елементом системи наукового опису комунікативної парадигми – інтерпретології, що базується на синтезі когнітивістики та музикознавства та є науковим методом, що структурує новий простір комунікації. Інтерпретативний вимір увиразнений через теоретичну та практичну складові теорії музичної комунікації, що відбито у структурі дисертації.