Дисертація присвячена проблемі покращення анатомо-функціональних
результатів лікування хворих з переломами кісток заднього відділу стопи та їх
наслідками шляхом застосування біомеханічно обґрунтованих та
вдосконалених методик малоінвазивного остеосинтезу.
Клінічні обстеження проведені у 461 пацієнта у віці 18 – 87 років з
переломами кісток заднього відділу стопи та їх наслідками з метою
порівняльної оцінки ефективності консервативного лікування у групі
порівняння (189 пацієнтів) та малоінвазивного остеосинтезу у групі
дослідження (250 пацієнтів). У дослідження включені ізольовані, множинні та
поєднані переломи таранної та п'яткової кісток у пацієнтів різного віку, котрим
була протипоказана відкрита репозиція та внутрішня фіксація за умов наявності
місцевої чи супутньої соматичної патології. Серед загальної кількості
спостережень клінічна частина представлена 22 пацієнтами з наслідками
переломів п'яткової кістки.
Проведено поглиблене вивчення факторів, що впливають на функціональний результат.
На підставі отриманих даних про причини виникнення ускладнень, що
зумовили несприятливий функціональний результат, був розроблений
оптимальний підхід до попередження посттравматичних змін і порушення
функції заднього відділу стопи. В основу розробки покладена технологія
малоінвазивного остеосинтезу та удосконалення зовнішніх пристроїв для його
реалізації з метою покращити результати у пацієнтів до та понад 60 років.
На підставі проведених експериментальних досліджень з вивчення
показників жорсткості фіксації доведено, що у випадках остеосинтезу п'яткової
та шийки таранної кісток переважає біомеханічна модель стрижневого
зовнішнього пристрою у порівнянні, відповідно, з пластиною та гвинтами.
Стабільність фіксації спицями у разі застосування модифікованої аксіальної
репозиції переломів п'яткової кістки за Westhues/Essex-Lopresti перевищує
жорсткість фіксації уламків гвинтами.
За розробленими методиками виконали малоінвазивний остеосинтез кісток
заднього відділу стопи у групі дослідження різного віку. Застосування
удосконалених методик остеосинтезу таранної та п'яткової кісток дало можливість
відновити анатомію ушкоджених кісток у межах норми навіть при відкритих
переломах чи фліктенах, коморбідних станах та захворюванні периферичних
судин нижніх кінцівок. Малоінвазивна техніка аксіальної репозиції переломів
п'яткової кістки за Westhues/Essex-Lopresti у хворих старшої вікової групи з
супутніми захворюваннями була спрямована на виконання оперативного
втручання в найкоротший час, що позитивно вплинуло на остаточні результати.
У разі реконструкції заднього відділу стопи використали модифікований
нами спосіб корегувального підтаранного артродезу у пацієнтів з неправильно
зрощеними переломами п'яткової кістки. Розроблена техніка та методика
передопераційних математичних розрахунків клиноподібної резекції п'яткової
кістки із застосуванням комп'ютерної програми забезпечила оптимальні умови
для формування підтаранного кісткового анкілозу. Сумарні значення
функціональних результатів лікування у групі порівняння поступаються
показникам у групі дослідження, що свідчить про переваги запропонованого
нами способу корегувального артродезу таранно-п'яткового суглоба.
На останньому етапі дослідження проведена порівняльна оцінка
застосування малоінвазивного остеосинтезу, яка показала достовірну (p < 0,05)
позитивну динаміку поліпшення середніх показників анатомо-функціональних
результатів для заднього відділу стопи у клінічній групі дослідження за AOFAS
(88,7 ±5,2) та FFI (6,8 3,4), що відповідає «доброму» результату. Середні
показники результатів у групі порівняння за AOFAS (73,1 ±11,2) та FFI
(23,9 10,8) характеризуються як «задовільні».
Отримані функціональні результати визначили межі застосування
запропонованого малоінвазивного остеосинтезу, а також роль і місце в
комплексі лікувально-діагностичних заходів у пацієнтів даної категорії.
