Об’єкт: переломи проксимального відділу стегнової кістки у осіб похилого та старечого віку. Мета: покращити результати лікування пацієнтів похилого і старечого віку із переломами проксимального відділу стегнової кістки шляхом обґрунтування, розробки та клінічного застосування методики вибору оптимальної лікувальної тактики літніх пацієнтів із порушеним соматичним та когнітивним статусом. Методи: системного аналізу та узагальнення, проспективно-ретроспективні, клінічні, генетичні, імунологічний, психодіагностичний, експериментальний, математичного моделювання та прогнозування, біомеханічні, статистичний аналіз. На основі проведеного клініко-експериментального дослідження вперше визначено зв’язок лактазної недостатності з порушеннями мінеральної щільності кісткової тканини, ризиком виникнення переломів проксимального відділу стегнової кістки, зокрема в осіб похилого та старечого віку. Уперше як інформативний критерій перебігу репаративного остеогенезу у хворих із переломами стегнової кістки встановлені імунологічні цитокінові маркери: низькі рівні в сироватці крові OPG та IL-6; підвищення вмісту сироваткового TGF-β1; прямий зв’язок між рівнями OPG і RANKL, TGF-β1 і OPG/RANKL, IL-6 й RANKL, зворотній — між рівнем RANKL і співвідношенням OPG/RANKL. Це дає змогу своєчасно коректувати порушення і напрацьовувати індивідуальну тактику лікування пацієнта з урахуванням особливостей його кісткового обміну. Уперше доведено, що коморбідний стан постраждалих із переломами проксимального відділу стегнової кістки в основному представлено захворюваннями серцево-судинної системи та гастродуоденального тракту. Шляхом використання модельного об’єкту Rattus norvegicus уперше в експерименті аргументовано схему лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки за артеріальної гіпертензії. Уперше виокремлені основні психоневрологічні й психопатологічні прояви тривожно-депресивного спектру серед осіб похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки; встановлені критерії їх розвитку і посилення в процесі лікування переломів. Доповнені наукові дані про показники виживаності хворих із переломами проксимального відділу стегна й їх взаємозв’язок зі способом хірургічного лікування (статистичне чи динамічне). Уперше створені скінченно-елементні моделі вертлюгових переломів проксимального відділу стегнової кістки з накістковим та інтрамедулярним остеосинтезом, ендопротезування. Уперше в моделях остеосинтезу (використання пластини та модульної системи) й ендопротезування (застосування ендопротезу й модульної системи) для лікування вертлюгових переломів стегнової кістки за типами переломів Еванса визначено розподіл величин напружень у кістковомозковому каналі, на зовнішній поверхні та в зонах переломів, точок входу гвинтів і спиць або елементів металевих конструкцій. Уперше обґрунтовано, розроблено та клінічно апробовано методику вибору оптимальної лікувальної тактики пацієнтів похилого та старечого віку з порушеним соматичним і когнітивним статусом. На підставі отриманих клініко-експериментальних і теоретико-практичних даних розроблено алгоритми оптимізації лікування пацієнтів похилого і старечого віку із переломами проксимального відділу стегнової кістки й ефективні методики ендопротезування кульшового суглоба в в разі порушення соматичного та когнітивного статусу залежно від стану кісткової тканини та типу перелому за класифікацією Еванса, що дасть змогу впроваджувати індивідуальні тактики лікування, значно покращити результати хірургічного лікування та якість життя таких хворих, своєчасно запроваджувати механізми корекції можливих порушень. Досліджено генетичні особливості лактазної недостатності серед осіб із переломами стегнової кістки задля напрацювання механізмів формування груп ризику можливого несприятливого впливу лактазної недостатності на виникнення переломів та перебіг хірургічного лікування. Напрацьовано оптимальну хірургічну тактику ведення післяопераційного періоду хворих осіб похилого та старечого віку з вертлюговими переломами проксимального відділу стегнової кістки при ендопротезуванні кульшового суглоба шляхом оптимізації критеріїв використання активного дренування та доповнено наукові уявлення про переваги застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу із проксимальною стегновою системою цвяхів і біполярної геміартропластики при лікуванні вертлюгових переломів стегнової кістки у хворих похилого та старечого віку. Розроблено та клінічно апробовано методику вибору оптимальної лікувальної тактики літніх пацієнтів із порушеним соматичним та когнітивним статусом. Результати дослідження впроваджено в клінічну практику комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" Харківської міськради, КНП Харківської облради "Обласна клінічна травматологічна лікарня", КНП "Зміївська центральна районна лікарня" Зміївської райради Харківської області. Травматологія та ортопедія.
