В дисертації обґрунтовані теоретичні, методичні та прикладні положення щодо формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління розвитком експортного потенціалу підприємств агропромислового виробництва. Обґрунтовано концептуальні засади побудови економічного, організаційного та організаційно-економічного механізмів формування експортного потенціалу підприємств у складі інтегрованих структур аграрного бізнесу та функціонуючих систем ринкового розподілу експортно-орієнтованої продукції. Удосконалено напрями інституційного впливу на розвиток експортного потенціалу підприємств агропромислового виробництва. Розвинуто наукове тлумачення поняття «експортний потенціал підприємств агропромислового виробництва» шляхом формалізації соціальних та економічних складових його формування і реалізації, а також розгляду в органічному співвіднесенні з категоріями ринок, конкуренція та конкурентоспроможність через призму створення умов підвищення ефективності основної діяльності суб’єктів економічних відносин. Обґрунтовано методичні підходи до прогнозування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції аграрними підприємствами в залежності від змін кон'юнктури зарубіжних ринків, що є основою стратегічного управління розвитком експортного потенціалу підприємств агропромислового виробництва. Запропоновано корекцію складу інструментів державної підтримки експорту ключових видів сільськогосподарської продукції в періоди сприятливої цінової кон'юнктури. Ідентифіковано систему факторів формування експортного потенціалу підприємств агропромислового виробництва шляхом обґрунтування їх типології на основі виділення цінових, якісних, виробничих, логістичних, інтеграційних, соціальних їх груп та формалізації казуальних зв’язків між їх елементами. В дисертації виконане обґрунтування концептуальних засад побудови економічного, організаційного та організаційно-економічного механізмів формування експортного потенціалу вітчизняних підприємств агропромислового виробництва. При цьому вказані механізмі були розглянуті в ракурсі синтетичної концепції, коли організаційний механізм опосередковує процедури здійснення реакцій та впливів підприємства на прояви об’єктивних факторів, які опосередковується в межах економічного механізму. В свою чергу, за допомогою організаційно-економічного механізму, який синтезується в процесі поєднання зазначених двох, підприємство отримує здатність до повноцінного відкриття можливостей свого залучення до здійснення експортної діяльності в складі інтегрованих структур аграрного бізнесу чи раціоналізації комерційної взаємодії з суб’єктами сфери обігу сільськогосподарської продукції, які здійснюють експортні операції. Доведено, що побудова конкурентних структур ринків сільськогосподарської продукції, систем ринкового розподілу основних її видів, низький рівень ринкової влади підприємств агропромислового виробництва фактично унеможливлюють їх здатність до самостійного здійснення експортних операцій та значною мірою пригнічують їх участь в розподілі доходів від реалізації продукції на зарубіжні ринки, що зумовлює інтеграційну взаємодію з учасниками ринку. Встановлено, що пріоритетне використання інструментів маркетингового менеджменту безпечності та якості продукції дозволяє формувати та повною мірою реалізувати цінові конкурентні переваги за рахунок забезпечення відповідності якісних характеристик вимогам зарубіжних споживачів з одночасною корекцією організації виробничих процесів. Цьому процесу має передувати ідентифікація загроз та визначення критичних точок контролю функціонування виробничих та збутових систем підприємств агропромислового виробництва. Розвинуто наукове тлумачення поняття «експортний потенціал підприємств агропромислового виробництва», під яким необхідно розуміти сукупність можливостей підприємства щодо ефективного виробництва та успішної реалізації продукції, яка затребувана на зарубіжних ринках збуту. Головною метою формування, розвитку та реалізації експортного потенціалу підприємств агропромислового виробництва є підвищення ефективності їх діяльності, як економічної, так і соціальної. При цьому експортний потенціал реалізується в певних ринкових умовах, за сформованої конкурентної структури цільових ринків збуту, а поряд з отриманням адекватних завданням розширеного відтворення авансованого підприємством капіталу результатом його успішної реалізації є підвищення конкурентоспроможності підприємства та продукції.
