У дисертації вперше представлено концептуально-методичний підхід до проблеми життєвого проектування юнаків у контексті психології життєтворчості особистості, що полягає в конкретизації й обґрунтуванні теоретико-методологічних і методичних основ процесу реалізації життєвого проекту особистості юнацького віку; побудовано психологічний конструкт життєвого проектування, визначено його психологічні чинники та чотири відносних виміри прояву: суб'єктний, потенційний, недостатньої зрілості та самоствердження; встановлено сенситивний період процесу життєвого проектування (юнацький вік).
На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури уточнено сутність понять «життєвий проект», «життєве проектування в юнацькому віці», «смисложиттєвий пошук», «екзистенційна рефлексія» в межах психології становлення та життєтворчості особистості. Здійснено вивчення феномену життєвого проекту особистості в межах різних психологічних підходів, особливостей конструювання життєвого проекту особистості в період юнацького віку. Визначено послідовність етапів та структурні компоненти життєвого проектування у юнацькому віці, описано форми і методи психологічного супроводу оптимізації навичок життєвого проектування юнаків у системі професійної освіти.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено діагностичний комплекс методик, визначено критерії оцінювання показників життєпроектування юнаків, розкрито основні характеристики їх відносних рівнів. Розроблено, апробовано та впроваджено програму психологічного супроводу життєвого проектування юнаків у системі професійної освіти.
Системний опис життєпроектування особистості як цілісного об'єкта дозволив визначити його провідні психологічні чинники: ціннісні орієнтації, самовизначення, активність, рефлексія; чотири відносних виміри прояву: суб'єктний, потенційний, недостатньої зрілості та самоствердження. Здійснений аналіз літературних джерел дозволив окреслити послідовність етапів життєпроектування: побудова моделі життєвого, планування, реалізація життєвого проекту шляхом практичного самоперетворення й самотрансценденції. На рівні структури, в ньому виокремлено такі компоненти: смисложиттєвий пошук, життєві цілі, життєві плани, життєві перспективи, життєві стратегії.
За даними експерименту констатовано наявність численних кореляційних зв᾽язків як між показниками всередині окремих методик, так і між показниками різних методик. У результаті факторного аналізу було виділено чотири фактори: сенсожиттєва активність, прогнозування життєвого рішення, ціннісна установка життєвої цілі, рефлексивність. Означені фактори емпірично підтвердили теоретичні побудови конструкту життєпроектування, відобразили особливості змісту діагностичного комплексу методик.
Отримані результати емпіричного дослідження засвідчили необхідність запровадження програми психологічного супроводу, мета якої полягала у створенні психологічних умов для оптимізації навичок життєвого проектування юнаків, що включало посилення здатності до прогнозування авторських життєвих рішень, використання конструктивної стратегії досягнення життєвих цілей, підвищення сенсожиттєвої активності, досягнення високого рівня рефлексивності. Програма супроводу передбачала використання різноманітних сучасних методів, серед яких ‒ наративізація, казкотерапія, діалогічні бесіди, каузометрія, презентації життєвих проектів юнаків, інтерпретація проективних малюнків, аналітичний діалог.
З метою встановлення ефективності формувального впливу було проведене повторне діагностування респондентів, яке показало: збільшення показників сенсожиттєвих орієнтацій, підвищення здатності до прогнозування, зростання показника рефлексивності; збільшення відсотка студентів, які надали перевагу алоцентричним ціннісним орієнтаціям та стратегії «пильність» як найбільш успішній стратегії прийняття авторських життєвих рішень. Означену динаміку ми розглядаємо як підтвердження ефективності формувальної частини експерименту та гіпотез дослідження в цілому.
