У дисертації розкрито теоретичні і методичні основи дослідження розвитку фермерських господарств. Сформовано категоріальний апарат для визначення поняття “фермерські господарстваˮ. Запропоновано розглядати розвиток фермерських господарств як складний історичний процес, зумовлений ринковим механізмом господарювання, соціальними та іншими потребами суспільства, що дозволив виділити етапи становлення фермерських господарств у регіоні.
Доведено, що ведення дрібного господарства здебільшого не забезпечує високу ефективність, а тому потребує консолідації, об’єднання зусиль з метою високопродуктивної діяльності. Досліджено, що у фермерських господарствах Івано-Франківщини поступово відбуваються позитивні зміни щодо ефективного розвитку, зокрема збільшується кількість продукції сільського господарства, яку вони виробляють, та одержання прибутків у результаті господарської діяльності.
Виявлено, що у процесі господарської діяльності фермерські господарства орієнтуються на такі принципи, як: вільний вибір виду діяльності; добровільне залучення ресурсів юридичних та фізичних осіб без порушення законодавства; самостійність щодо здійснення господарської діяльності; можливість найму працівників; вільне розпорядження чистим доходом; можливість здійснення зовнішньоекономічної діяльності; повна відповідальність за результати діяльності.
Виокремлено головні риси фермерського господарства, а саме: вільна підприємницька діяльність, що базується на економічній взаємовигоді; приватна форма власності на засоби виробництва; виробнича відособленість та функціонування зі статусом юридичної особи; нечітко виражений поділ праці.
За результатами обстеження узагальнено інформацію про оцінку трансформування та ефективність функціонування фермерських господарств, а також вивчено стан, кількісні та якісні характеристики розвитку фермерських господарств Івано-Франківської області.
Досліджено концептуальні основи стратегії розвитку фермерських господарств у регіоні та встановлено, що розробка комплексу заходів щодо визначення ключових напрямків діяльності, забезпечення ресурсним потенціалом, формування конкурентних переваг та ефективності стратегічного управління позитивно впливатиме на ефективність діяльності фермерських господарств.
У рамках дослідження здійснено аналіз діяльності динаміки прогнозованих змін виробництва продукції сільського господарства фермерськими господарствами, яка повинна бути орієнтована на адаптивну систему управління їхнього функціонування та дозволить урівноважити стан розвитку в умовах конкурентного середовища і боротьби з великими аграрними компаніями задля забезпечення ефективної діяльності.
Одним із пріоритетних напрямків розвитку фермерських господарств є модернізація діяльності, яка містить такі базові напрями: активізація співпраці органів державної влади, науково-дослідних установ та фермерських господарств; розширення напрямів інвестиційної привабливості, фінансово-кредитної підтримки фермерських господарств; оптимізація інформаційно-рекомендаційного забезпечення фермерських господарств. Результати здійснення напрямків розвитку фермерських господарств висвітлено в таких аспектах: економічному, соціальному, інституційному та екологічному.
Визначено, що інноваційним напрямом розвитку фермерських господарств є формування смарт-спеціалізації фермерства і кооперації фермерів, що дає змогу створювати на базі об’єднаних територіальних громад такі виробничо-фінансові й організаційно-технологічні відносин між суб’єктами аграрного бізнесу, які шляхом об’єднання зусиль власних потенціалів здатні підвищити конкурентоспроможність.
Серед концептуальних напрямів стратегії розвитку фермерських господарств особливу увагу приділено диверсифікації видів діяльності, яку запропоновано розглядати у виробничому, технологічному та маркетинговому аспектах.
