Штепа В. О. Оптимізація заходів оклюзійної корекції з урахуванням постуральних рефлексів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 22 – Охорона здоров’я, зі спеціальності 221 - Стоматологія. – Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», Дніпро, 2020.
За результатами обстеження 300 осіб у віці 25-44 років встановлена значна поширеність оклюзійних порушень у вигляді осередків функціонального перевантаження та передчасних міжзубних контактів. Комплексний аналіз оклюзії за параметрами стану центричної, ексцентричної оклюзій, послідовності формування вектору максимального оклюзійного навантаження, балансу оклюзії та часу змикання і розмикання зубів дозволив стверджувати про наявність оклюзійних розладів у 14,0 % осіб з інтактними зубними рядами, у 35,0% – при наявності прямих реставрацій оклюзійних поверхонь та у 44,0 % – при відновленні зубних рядів незнімними протезами малих розмірів. При цьому у 100% пацієнтів оклюзійні порушення мали компенсований характер та безсимптомний перебіг.
Внаслідок вивчення співвідношення оклюзійного та постурального балансів серед 30 осіб віком до 45 років, нарівно чоловіків і жінок, з неушкодженими зубними рядами, ортогнатичним прикусом, які не мали клінічно виражених ознак оклюзійного дисбалансу, встановлено, що положення голови впливає на розподіл оклюзійних контактів (р < 0,05). Для різних положень голови значно відрізнявся первинний міжзубний контакт (р < 0,05).
За результатами комп’ютерної стабілометрії серед 60 осіб віком від 25 до 44 років встановлено, що у пацієнтів, в яких за даними комп’ютерного аналізу діагностований оклюзійний дисбаланс, що перевищує 40%-60%, реєструються гірші показники стабільності тіла у просторі (р<0,05). Між показниками оклюзійного балансу та результатами стабілометричного дослідження встановлена пряма, середня за силою, залежність (r=0,41, р<0,05). Показник кореляції більш виражений при виявлених порушеннях оклюзії (r=0,48, р<0,05), аніж у хворих з нормальними оклюзійними співвідношеннями (r=0,34, р<0,05).
Було обстежено 270 пацієнтів, нарівно чоловіків та жінок, віком до 45 років, у яких дефекти зубів та зубних рядів відновлювали незнімними протезами, у тому числі комбінованими. За результатами клінічного обстеження, доповненого комп’ютерною діагностикою, у 67,4% пацієнтів було підтверджено відновлення оклюзійного балансу внаслідок проведеного лікування. У цих випадках дані комп’ютерної стабілометрії продемонстрували зменшення середніх показників відхилення тіла від центру його маси (р ˂ 0,05). Чутливість постурального тесту для оклюзійної діагностики становила 64,3 ± 2,3%; специфічність – 83,0 ± 5,2%. Згідно з розрахунками прогностичної цінності тесту, відсутність його змін в більшій мірі свідчила про дисбаланс оклюзії, аніж його динаміка, як доказ досягнення оклюзійного балансу. Точність постурального тесту щодо якості оклюзійної корекції складала 70,4 ± 2,8%. Порівняно низькі значення показника відтворюваності (59,4 ± 3,0%) вказували на те, що на тлі високої точності усередненого результату дані постурального тесту можуть значно відрізнятися в різних клінічних ситуаціях.
В рамках клінічної апробації проведено протезування 30 пацієнтів віком до 45 років, нарівно чоловіків та жінок, у яких були дефекти коронок зубів та зубних рядів, а також діагностований оклюзійний дисбаланс, який за даними комп’ютерної діагностики перевищував 60% - 40%. У процесі зубного протезування зазначених хворих встановлено зниження показників комп’ютерної стабілометрії (р ˂ 0,05). При цьому одноразова оклюзійна корекція за допомогою шин суттєво не поліпшила постуральний баланс (p > 0,05). Однак значення стабілометричних показників, які були отримані протягом річного періоду спостереження після протезування зубів, вказували на перебудову постуральних рефлексів за рахунок нормалізації оклюзії (р ˂ 0,05).
Отже, отримані результати дозволяють рекомендувати постуральний тест для клінічного використання для контролю успішності корекції оклюзії, зокрема при незнімному зубному протезуванні у осіб молодого віку.
