Результати проведених досліджень дозволили нам розробити алгоритм заходів, спрямованих на профілактику та лікування запально-дистрофічних уражень пародонта. Комплекс для профілактики та лікування генералізованого пародонтиту у хворих на метаболічний синдром складався з декількох етапів, об’єм і послідовність яких визначалися клінічними проявами захворювання у кожному конкретному випадку. Обов’язковим елементом комплексу були рекомендації щодо модифікації способу життя та дієтотерапія, узгоджені з лікарем-ендокринологом. Перший етап включав професійну гігієну порожнини рота; навчання правилам гігієни ротової порожнини з наступним контролем; призначення індивідуального гігієнічного режиму ротової порожнини. Для місцевої терапії ми обрали протизапальний ополіскувач Лізодент (НПА Одеська біотехнологія, Україна), а для аплікацій – протизапальний гель Abigel вітчизняного виробництва (Latus, Україна). На другому етапі проводили хірургічні втручання на тканинах пародонта: закритий кюретаж; при глибині ПК>5 мм проводили відкритий кюретаж і вводили в пародонтальну кишеню PerioChip, який саморозсмоктувався через 7-10 днів, створюючи високу концентрацію хлоргексидину в ясенній рідині.
Загальне лікування хворих було скероване на підвищення резистентності організму, забезпечення протизапального впливу, нормалізацію тканинного обміну і виведення з організму токсичних продуктів. З цією метою призначали „Бурштинову кислоту” (ТОВ Фармком, Україна), „Біотрит-дента” (НПА Одеська біотехнологія, Україна). Для нормалізації стану мікроциркуляторного русла тканин пародонта рекомендували комбінований вітамінний препарат «Аскорутин» (ПАТ Монфарм, Україна).
Оцінка результатів лікування у групах спостереження проводилась через 1 місяць після закінчення повного курсу лікування та у віддалені терміни – через 6 та 12 місяців.
У найближчий термін спостереження, через 1 місяць після лікування генералізованого пародонтиту, у основній групі «нормалізацію» стану тканин пародонта відзначали у 23 хворих (57,50±7,91%), у групі контролю відсоток був достовірно нижчим - 30,00±7,34%, р<0,01. «Прогресування» запальних явищ у пародонті зафіксовано лише у 4 хворих основної групи (10,50±5,29 %), проте у групі контролю кількість хворих була вищою у 4,5 рази у найближчий термін спостереження (19 осіб, 47,50±7,99 %), р>0,05.
Через 6 місяців спостереження «прогресування» генералізованого пародонтиту спостерігали у 3 хворих основної групи (10,00±4,80%), та у 25 осіб групи контролю (62,50±7,75%, р<0,01). У віддалений термін, через 12 місяців після лікування, стійку ремісію спостережено у 32 осіб основної групи (80,00±6,40 %) при 7 хворих (17,50±6,08 %) у групі контролю, р<0,01.
Ефективність розробленого та апробованого в клініці алгоритму для профілактики та лікування генералізованого пародонтиту у хворих на метаболічний синдром підтверджена результатами клінічних, фізико-хімічних, мікробіологічних та імунологічних досліджень.
