Лігус М. В. Перформанс як комунікативна подія: соціально-філософський аналіз.

Дисертаційне дослідження присвячене соціально-філософському аналізу феномену перформансу та концептуалізації поняття перформансу як події комунікації. Відповідно до означеної мети логіка дослідження відображена у послідовних дослідницьких кроках, спрямованих на обґрунтування перспективності дослідження перформансу як соціокультурного феномену, а не суто мистецького жанру, а також визначення його комунікативного потенціалу крізь призму аналізу соціокультурних контекстів його оприявлення. Першим теоретичним кроком дослідження є окреслення специфіки перформативного повороту в гуманітаристиці для визначення філософських засад активізації наукового інтересу до явища перформансу не як мистецького жанру, а соціокультурного феномену. Визначення соціокультурних і філософських засад перформативного повороту, а також його наслідків, що втілилися у трансформації принципів наукового дослідження, зокрема і перформансу, стало підставою для виокремлення і аналізу трьох соціально-філософських підходів до визначення перформансу. Методологічна типологізація цих підходів була здійснена відповідно до визначення поняття перформансу в їхніх межах як презентації навичок перед аудиторією (у роботах Е. Фішер-Ліхте, С. Фріс), репрезентації типізованих моделей поведінки (у концепціях E. Гофмана, Р. Шехнера) та колективної дії, спрямованої на прагматичний успіх (з позицій культурної прагматики Дж. Александера). Відповідно були висвітлені засади та надана оцінка презентаційного, репрезентаційного та прагматичного підходів у визначенні поняття перформансу.