У дисертації досліджено теоретичні аспекти формування, функціонування та розвитку інституту банкрутства, виявлено причини та характер його трансформацій в українській економіці із залученням апарату математичного моделювання, а також обґрунтовано перспективні напрями його регулювання в Україні. Теоретично обґрунтовано, що інститут банкрутства як регулятор ефективності економіки виконує роль індикатора рівня організації відповідної національної економіки. У роботі визначено, що існуючі в світовій практиці приклади функціонування інституту банкрутства свідчать про необхідність дотримання балансу між створенням умов для збереження діючих підприємств та ступенем обмеження прав кредиторів із обов’язковим урахуванням того, що банкрутство є природним наслідком конкуренції. У роботі здійснено оцінювання зовнішніх умов функціонування інституту банкрутства в українській економіці. Отримані результати надали можливість визначити, що більшість досліджуваних індикаторів свідчить про складні зовнішні умови функціонування інституту банкрутства, особливо в період 2013–2015 рр. Досліджено приклади основних схем, які використовуються при зловживаннях інститутом банкрутства в українській економіці та обґрунтовано напрями вдосконалення механізмів виявлення зазначених зловживань. До останніх віднесено: регламентацію міжвідомчої взаємодії органів, що беруть участь у встановленні ознак фіктивного банкрутства; розробку методик експертних досліджень економічних показників підприємств різних галузей діяльності, призначених для виявлення ознак банкрутства; регламентацію порядку виявлення ознак та дослідження економічних показників банкрутства для фінансових установ; створення доступної та достовірної бази.
Запропоновано перелік індикаторів, які прямо або опосередковано дозволяють визначати закономірності розвитку та функціонування інституту банкрутства, а також взаємовплив соціальних, політичних, економічних та інших процесів на макрорівні: індекс промислового виробництва, рівень інфляції та безробіття, рівень загального податкового навантаження, доходи та податкові надходження до зведеного бюджету; кількість суб’єктів господарювання; індекси легкості ведення бізнесу, економічної свободи та сприйняття корупції. Досліджено вплив основних макроекономічних показників на інститут банкрутства в українській економіці та обґрунтовано нагальність трансформації вхідних факторів для вдосконалення інституту банкрутства, оскільки протягом наступних 3 років при усталених тенденціях розвитку вихідних факторів кількість банкрутств у 2020 році зросте на 7%, а наступні 2 роки спадатиме на 3-4% щороку.
Обґрунтовано основні елементи інституціонально-правового середовища інституту банкрутства в Україні. Дослідження результативності функціонування інституту банкрутства на макрорівні надало можливість визначити особливості функціонування інституту банкрутства: існуюча система оподаткування, що потребує впровадження принципових заходів щодо її вдосконалення; посилення регулювання інституційного середовища, в першу чергу з метою формування сукупності оздоровчих і/або реорганізаційних процедур, спрямованих на збереження та функціонування основного бізнесу підприємства-боржника, що виступає пріоритетом реалізації її економічних інтересів; продовження сприяння покращенню позицій держави у рейтингах Doing business, а також Індексах економічної свободи та сприйняття корупції.
Аргументовано, що процес вдосконалення регулювання інституту банкрутства в державі – це система заходів, що стимулюють господарюючих суб’єктів до ефективної економічної взаємодії з метою досягнення обраних цілей та пріоритетів. Обґрунтовано три групи напрямів регулювання інституту банкрутства в Україні: макроекономічні; мікроекономічні; інституціональні. Це дозволить оптимізувати захист законних інтересів кредиторів та боржників, знизити кількість зловживань при реалізації інституту банкрутства та зробити його більш прозорим та ефективним.
