Дяченко Г. Д. Оптимізація анестезіологічного забезпечення у пацієнтів хірургічного профілю з надлишковою масою тіла

У дисертації наведено теоретичне узагальнення нового вирішення актуального наукового завдання, що пов’язане з підвищенням ефективності лікування хворих хірургічного профілю з надлишковою масою тіла шляхом розробки алгоритмів періопераційної інтенсивної терапії для вдалої реалізації ERAS-протоколу. ​Лікування хворих хірургічного профілю з надлишковою масою тіла є актуальною проблемою сьогодення. На підставі сучасних даних надлишкова маса тіла, індекс маси тіла 25,0 - 29,9 розглядається залежно від термінів тривалості збільшеної ваги, що, безпосередньо, є передумовою для виникнення метаболічних порушень, що поєднані з впливом секреторної активності вісцеральної жирової тканини. Особливого значення це питання набуває при виникненні потреби в плановому хірургічному лікуванні при веденні пацієнтів за програмою прискореного одужання (ERAS), коли при визначенні метаболічних розладів організму хворого на етапі скринінгу їх можна скорегувати призначенням додаткової терапії, і тим самим успішно реалізувати ERAS-протокол. Важливим моментом є розуміння, що програма прискореного одужання після планових операцій суттєво зменшує кількість післяопераційних ускладнень і покращує загальний стан пацієнтів і якість їх життя взагалі. На цей час на перше місце в цього контингенту хворих виходять проблеми, що поєднані з активністю вісцеральної жирової тканини як самостійного ендокринного органу, що робить начебто субʼєктивно задовільний стан перед операцією таким, що в більшості випадків унеможливлює виконання хворим достатньо суворих вимог до активізації в післяопераційному періоді за ERAS-програмою. У рамках цього на сьогодні на перший план виходять патогенетично обумовлені зміни в організмі пацієнтів з надлишковою масою тіла тривалістю більш ніж 10 років в анамнезі як недостатність/дефіцит вітаміну Д на етапі скринінгу з начебто відсутніми клінічними проявами/скаргами з відповідними порушеннями кальцієво-фосфорного обміну, зокрема за умов саркопенії та зниження якості нервово-м'язових співвідношень. Унаслідок сучасних тенденцій до мінімізації термінів перебування хворих у стаціонарі, що є запорукою позитивного прогнозу після проведеного планового хірургічного втручання, важлива своєчасна оцінка можливих ключових патогенетично обумовлених метаболічних змін в організмі, та розробка й впровадження в клінічну практику відповідних додатків до стандартного протоколу інтенсивної терапії в періопераційному періоді. Саме тому питання оптимізації лікування хворих хірургічного профілю з надлишковою масою залишається відкритим, актуальним та відповідає потребам сучасної хірургічної служби.