Дисертацію присвячено дослідженню камерно-вокальної спадщини українського композитора Віталія Губаренка 60-80-х років ХХ століття. У досліджені з’ясовано, яке місце займала камерно-вокальна творчість у його композиторському доробку, проаналізовані чинники, що безпосередньо вплинули на її становлення та подальше формування, розглядається процес взаємодії музики, слова та вокального виконавства простежується розвиток музично-драматургічної лінії у вокальних циклах композитора. Запропонований аналіз камерно-вокальних творів 60-80-х років ХХ століття, який передбачає розгляд взаємовпливу музичного та вербального текстів з урахуванням специфіки вокального виконавства. Розуміння мистецького симбіозу впливає на методику роботи з вокальними творами та якість концертного виконання. Окреслено специфіку взаємодії слова та музики у вокальних творах різних років; виявлено безпосередню взаємодію з виконавцями творів у різних жанрах та безпосередньо у вокальному, що вплинуло на виконавську зручність опусів. Визначені поняття харківської композиторської школи, одна з гілок якої пов’язана з творчою діяльністю таких композиторів і вчителів, як Д. Клебанов, О. Жук та С. Богатирьов. Дана спадкоємність досить чітко простежується при теоретичному аналізі засобів аранжування та вокальних прийомів, які застосовувалися для розкриття художніх образів. У дослідженні визначені тяжіння Віталія Губаренка як до європейської композиторської традиції, так і до російської (Д. Шостакович та С. Прокоф’єв). Доведено, що В. Губаренко однаково чуйно сприймав різні лірико-поетичні жанри, включаючи сонети; розглядаються тяжіння до різних поетичних форм у різні періоди творчості. Доведено ефективність поєднання вербальних та музичних текстів у камерно-вокальних циклах В. Губаренка. Розглянуто психологічний вплив поетичного тексту у поєднанні з музичними засобами виразності на загальне сприйняття твору. Акцентується увага на творчих контактах композитора з виконавцями, диригентами, музичними критиками, що безпосередньо мали вплив на формування музичної мови композитора. Підкреслено, що композитор ставив високі критерії як до літературних першоджерел, так і до власної музичної мови, яка максимально враховувала тогочасні технічні досягнення вокального виконавства (починаючи з консерваторських часів, композитор тісно співпрацював зі співаками, у тому числі й оперними). У дослідженні розкриваються такі важливі аспекти, як місце камерно-вокальних творів у загальній творчості композитора; доводиться доцільність використання камерно-вокальних творів у педагогічній діяльності закладів вищої освіти мистецького напрямку.
