У дисертації обґрунтовано теоретичні засади формування та реалізація державної політики у сфері юстиції України в контексті євроінтеграції. Уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема визначено поняття юстиції, виконавчих органів та органів юстиції.
Розглянуто юстицію як сферу державницької діяльності, як сфери державницької діяльності, яка покликана виявляти, запобігати та усувати правопорушення у напрямі утвердження законності, правопорядку і справедливості у суспільстві та забезпечення належної реалізації прав та свобод громадян. Зазначено, що ця категорія найбільше гармоніює із судочинством та правосуддям загалом. Підкреслено, що юстиція зводить свій вплив як на законодавчу гілку влади, так і на діяльність відповідних органів державної влади, які виконують функції, пов’язані із судочинством.
Подано авторське розуміння органів виконавчої влади, під якими слід розуміти державні органи влади, які наділені повноваженнями управлінського характеру стосовно реалізації їхніх виконавчо-розпорядчих функцій у політичній, адміністративній, економічній, соціальній та культурній сферах. Відмічено, що цим органам притаманні такі риси як: створення органів виконавчої влади у законодавчо встановленому порядку; функціонування цих органів від імені держави та їх приналежність до державного апарату; діяльність органів виконавчої влади за територіальним принципом та їх взаємодія між собою та між іншими органами державної влади; компетентнісний підхід до організації діяльності органів виконавчої влади на основі визначених повноважень, методів, підходів та структури їхньої роботи; матеріально-фінансове забезпечення діяльності органів виконавчої влади з боку держави.
Запропоновано підходи щодо розуміння сутності органів юстиції, відповідно до чого їх слід розглядати як органи виконавчої влади, які наділені управлінськими державно-владними повноваженнями в сфері юстиції та суміжних галузях відповідно до чинного законодавства, мають в розпорядженні необхідні матеріальні, організаційні, фінансові та трудові ресурси, здійснюють системну діяльність, яка має соціальну спрямованість, та керівництво політико-економічними, адміністративними та соціальними процесами в державі. Обґрунтовано, що діяльність органів юстиції має виконавчо-розпорядчий характер, регулюється переважно нормами адміністративного права, хоча не позбавлена складових конституційної, кримінальної та дисциплінарної юрисдикції, що відображається у реальній діяльності та організації виконання повноважень цих органів.
