Дисертаційна робота присвячена поглибленню теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо державного регулювання і контролю у сфері використання земельних ресурсів в Україні.Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо державного регулювання та контролю у сфері використання земельних ресурсів в Україні.Об’єктом дослідження є процес державного регулювання та контролю у сфері використання земельних ресурсів в України.Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти державного регулювання та контролю у сфері використання земельних ресурсів в України.
У роботі сформовано та вирішено низку завдань, що дозволило отримати нові або такі, які характеризуються новизною результатів.Запропоновано авторський підхід до класифікації земельних ресурсів на основі визначення таких блоків класифікаційних характеристик, як економічні, правові, соціальні, екологічні, кожен з яких включає ряд класифікаційних ознак, що дає змогу деталізувати та підвищити тим самим ефективність державного регулювання та контролю сфери використання земельних ресурсів.Систематизовано та надано характеристику функціям земельних ресурсів, як таких, що визначають роль та сутність дефініції «земельні ресурси». Основними функціями зазначеного виду ресурсів визначено наступні: забезпечувальна, розвиваюча, просторова, сировинна, виробнича, екологічна, соціальна, історико-культурна, безпекова.
Наведено авторські визначення понять «державне регулювання у сфері використання земельних ресурсів», «державний контроль за використанням земельних ресурсів».Узагальнено зарубіжний досвід щодо державного регулювання та контролю у сфері використання земельних ресурсів та обґрунтовано пропозиції щодо адаптації та впровадження найбільш успішних заходів у вітчизняну практику. Запропоновано розділити такі інструменти на дві групи – організаційно-адміністративні та економічні Запропоновані інструменти можуть стати складовими елементами комплексної структурно-функціональної моделі удосконалення державного регулювання та контролю використання земельних ресурсів в Україні.Визначено ключові детермінанти впливу на процеси державного регулювання та контролю використання земельних ресурсів в Україні та класифіковано їх за такими ознаками: залежно від масштабу впливу та охоплення: світові, міждержавні, державні; залежно від походження причини впливу: зовнішні, внутрішні, змішані; залежно від природи впливу: політичні, соціальні, економічні, правові, техногенні, екологічні, безпекові, культурні; залежно від результатів впливу: стримуючі, стимулюючі, превентивні, захисні. Зазначена класифікація дасть можливість врахувати наведені чинники впливу при розробці стратегічних орієнтирів формування ефективної системи державного регулювання та контролю у сфері використання земельних ресурсів.Запропоновано стратегічні напрями формування ефективної системи державного регулювання та контролю у сфері використання земельних ресурсів, що передбачають підвищення ефективності державного регулювання і контролю у сфері використання земельних ресурсів, підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору вітчизняної економіки, удосконалення ведення земельного кадастру і моніторингу використання земельних ресурсів, підвищення рівня залученості до контрольної діяльності щодо використання земельних ресурсів громадського контролю, удосконалення регулювання і контролю земельного ринку, посилення заходів щодо екологічного контролю та захисту земельних ресурсів.Побудовано комплексну структурно-функціональну модель удосконалення державного регулювання та контролю використання земельних ресурсів, що враховує детермінанти впливу, включає методику оцінки ефективності за відповідними критеріями та направлена на реалізацію стратегічних напрямів подальшого розвитку системи державного регулювання та контролю використання земельних ресурсів.Обґрунтовано створення єдиної цифрової платформи використання земельних ресурсів як фактору підвищення якості державного регулювання і контролю. Головним завданням, що вирішує використання такої платформи є створення віртуального середовища як для комунікації всіх учасників відносин земельного використання, так і для підвищення результативності державного контролю.
Теоретичне та практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи, отримані результати та висновки можуть бути використані у практичній діяльності державних установ та органів місцевого самоврядування з метою удосконалення регулювання і контролю за сферою використання земельних ресурсів. Основні наукові положення дисертаційної роботи доведено до рівня практичних рекомендацій і науково-методичних підходів; головні висновки та пропозиції, отримані в результаті дослідження, можуть бути використані в управлінській роботі державних та місцевих органів влади, в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування, установ та відомств.
