Дисертація присвячена теоретичному та практичному вирішенню наукової проблеми удосконалення механізмів державного управління системою надання соціальних послуг та розробленню моделі модернізації механізмів державного управління системи надання соціальних послуг в Україні. В роботі охарактеризовано наукові підходи до визначення сутності механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, аналіз дослідження свідчить про те, що різноманітні аспекти системи соціального забезпечення привертають увагу багатьох науковців та дослідників вітчизняного наукового середовища, такі як державне управління, політологія, соціологія, економіка тощо.
Запропоновано модернізаційний підхід до моніторингу регіональних процесів, що впливають на ефективність соціального захисту, та передбачає такі етапи: формування системи показників, що характеризують модернізаційний рівень сфери соціальних послуг; визначення рівнів розвитку регіону за складовими, до яких належить: рівень модернізації економічної сфери, модернізаційний рівень демографічної складової та модернізаційний рівень зайнятості; визначення вагових коефіцієнтів для кожної групи показників та розрахунок інтегральних показників, ранжування регіонів; вибір критеріїв класифікації та групування регіонів відповідно до рівня модернізації сфери соціальних послуг; визначення регіональних особливостей відповідно до рівня модернізації надання соціальних послуг кожної групи регіонів, виявлення найважливіших проблем кожного регіону.
Систематизовано наукові підходи до класифікації механізмів державного управління системою надання соціальних послуг, які, на відміну від наявних, дозволяють виокремити комплексний державний механізм управління відповідною системою надання послуг, а також окреслити його зміст, сутність та взаємозв’язок його складових в контексті дотримання вимог та стандартів Європейського Союзу; підвищення раціональності кадрового забезпечення та ефективності використання бюджетних видатків на соціальні послуги шляхом підвищення престижу та соціальної захищеності професії соціального працівника.
Удосконалено наукові підходи щодо дослідження європейських моделей до взаємодії між державою та неурядовими організаціями у сфері соціальних послуг (скандинавська, континентальна, англосаксонська та перехідна), які характеризуються унікальним набором особливостей, що впливають на роль і внесок неурядових організацій у наданні соціальних послуг та механізми фінансування цих послуг з державного бюджету.
Визначено проблеми впровадження інституційних механізмів державного управління соціальними послугами, а саме прогалини бюджетного законодавства, які порушують рівність суб’єктів надання соціальних послуг у доступі до отримання бюджетних коштів; неузгодженість чинного законодавства, що регулює надання соціальних послуг, призводить до суперечності правових норм в умовах війни; правова невизначеність у сфері соціального забезпечення.
Визначено шляхи вдосконалення механізму державного управління системою надання соціальних послуг: приведення законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють надання соціальних послуг в Україні, до відповідних вимог, норм і стандартів права Європейського Союзу, забезпечення рівного доступу до бюджетних коштів для всіх суб’єктів надання соціальних послуг. Досліджено необхідність розробки та вдосконалення нормативно-правових актів у сфері бюджетного, господарського, цивільного та податкового законодавства України, що регулюють механізм державного управління соціальними послугами. Для підвищення ефективності використання коштів бюджету соціальних послуг система соціального обслуговування повністю фінансується за кошти Державного бюджету України та окремих статей соціальних видатків. Досліджено механізм, який регулює бюджетне законодавство щодо можливості спрямування бюджетних соціальних видатків недержавним організаціям, що надають соціальні послуги. Досліджено механізм переходу від розрахункового фінансування суб’єктів надання соціальних послуг до прямого фінансування (соціальне замовлення) та удосконалення методики оплати праці, яка має на меті підвищити престиж професії та забезпечити матеріальну захищеність соціальних працівників, виходячи зі складності та обсягу роботи, яку виконують соціальні працівники. Визначено необхідність удосконалення оцінки результатів якісної соціальної допомоги та атестації соціальних працівників відповідно до міжнародних стандартів, удосконалення кадрового забезпечення в системі надання соціальних послуг та гармонізація її з вимогами, нормами та стандартами ЄС.
Достовірність отриманих результатів підтверджується значним масивом економіко-статистичної, законодавчої, нормативної та систематичної інформації.
