Штибель Н. В. Підвищення ефективності загоєння порожнинних кісткових дефектів нижньої щелепи шляхом застосування ударно-хвильової терапії

Об’єкти – післяопераційні порожнинні кісткові дефекти нижньої щелепи; мета – оптимізація процесу репаративного остеогенезу в ділянці післяопераційних порожнинних кісткових дефектів на нижній щелепі шляхом застосування у їх лікувальному процесі ударно-хвильової терапії; методи – ретроспективний аналіз, клініко-анамнестичні, загальноклінічні, променеві (конусно-променева комп’ютерна томографія (КПКТ), 3d моделювання), морфологічні (гістологічне, морфометричне дослідження), цифрові візуально-аналітичні та математично-статистичні методи дослідження; результати – з’ясовано, що найдієвішим методом фізичної стимуляції процесів загоєння післяопераційних порожнинних кісткових дефектів є екстракорпоральна ударно-хвильова терапія, яка також може бути використана в практиці щелепно-лицевої хірургії для лікування суглобових розладів, лінійних переломів, зокрема незрощених, періімплантитів та з метою профілактики утворення післяопераційних рубців. Ретроспективно встановлено, що серед порожнинних кісткових дефектів щелеп найчастіше зустрічалися дефекти великого розміру (>8 мм), які становили 47,1% всіх кісткових дефектів щелеп. Превалюючим методом лікування післяопераційних кісткових дефектів була аугментація дефекту із використання препаратів на основі колагену та збагаченого тромбоцитами фібрину. Доведено ефективність застосування ударно-хвильової терапії з метою оптимізації репаративного остеогенезу, що було підтверджено рентгенологічно та гістологічно, адже тканини в ділянці кісткових дефектів у тварин, що отримували ударно-хвильову терапію в післяопераційному періоді, на різних порівнюваних етапах були більш зрілими та гістологічно спорідненими до інтактних тканин у порівнянні із контролем. Оптимальним для загоєння порожнинних кісткових дефектів нижньої щелепи є виповнення дефекту колагеновою губкою, імпрегнованою синтетичними кераміками та призначення після завершення гострої фази післяопераційного періоду 3 сеансів екстракорпоральної ударно-хвильової терапії в дозі 500 імпульсів частотою 5 Гц зі зростаючим тиском на фронті ударної хвилі від 1,2 Бари до 1,6 Бар на уражену ділянку. Значною у динаміці загоєння є роль типу кісткової тканини (компактизована чи губчаста), що утворює основу дефекту. Застосування ударно-хвильової терапії не має визначної ролі у попередженні вертикальної редукції альвеолярного гребеня.; галузь – охорона здоров’я