Лисаков С. В. Феномен провідництва в освіті України (XIX – початок XXI століть)

Об’єкт дослідження: феномен провідництва в царині освіти України XIX–XXI століття. Наукова новизна одержаних результатів дослідження: уперше здійснено системне суцільне педагогічне дослідження з актуальної проблеми вітчизняної педагогічної науки; визначено український етнічний автохтонний характер провідництва та започатковано науковий герменевтичний дискурс поняття «провід» та «провідництво в освіті»; уперше запропоновано до наукового вжитку авторське визначення концептів «провідництво» і «провідництво в освіті»; досліджено визначальні, феноменальні риси провідників освіти; уперше розроблено та запропоновано основні організаційно-смислові формати провідницької діяльності; досліджено характер феноменальності та жертовності провідників освіти; уперше здійснено спробу методологування ідеї провідництва в освіті. До науково-педагогічного вжитку запроваджено поняття «провідництво», «провідництво в освіті» та їх англомовна транскрипція: «The Guidance», «The Guidance in Education». Загальна характеристика дослідження – науково-педагогічний підхід. У процесі суцільного дослідження встановлено, що українське суспільство та національна освіта є результатом попередньої історії, це точка перетину різнорідних і суперечливих тенденцій, що йдуть із минулого через сьогодення в майбутнє. Використано різноманітні методологічні підходи для здійснення дисертаційного дослідження: системний, парадигмальний, історичний, культурологічний, цивілізаційний, антропологічний, аксіологічний, територіальний, герменевтичний і феноменологічний.