Дисертація є комплексним дослідженням ілюстрування української книжки для дітей у першій третині ХХ століття. Мета роботи —виявити стилістичні особливості ілюстрування і відтворити цілісну картину становлення дитячої книжкової ілюстрації досліджуваного періоду.Унаслідок опрацювання джерел було виявлено великий комплекс предметів,які потребують опису, систематизації, вивчення та, частково, атрибуції. Дослідження проведено на основі колекцій Книжкової палати України (Київ), Національної бібліотеки України для дітей (Київ), Педагогічного музею України (Київ), Національного художнього музею України (Київ),Музею книги та друкарства України (Київ), Державного літературного музею (Одеса).
Проаналізовано статті та рецензії часописів «Українська хата», «Дзвін», «Искусство и печатноедело», «Бібліологічні вісті», «Літературно-науковий вісник», «Творчество», «Книгарь» для відтворення цілісної картини художніх процесів першої третини ХХ століття.
У дисертації розглянуто діяльність видавництв «Час», «Друкар», «Криниця», «Сіяч», «Волошки», «Вернигора», «Криниця» та об’єднань «Просвіта». Доведено, що саме діяльністьневеликих видавництв суттєво вплинула на формування літературного діапазону дитячої книги і традиційного, стилістично близького до реалізму з етнографічним забарвленням, оформлення. З’ясовано, щона початку ХХ століття дитяча книгапредставлена здебільшого навчальними виданнями: саме абетки, букварі, граматки і читанки були першими книгами, написаними та оформленими спеціально для дітей. Розглянуто роботи художника катеринославської «Просвіти», вихованцяПетербурзької академії мистецтв Юрія Магалевського (1876–1935), відомий науковцям доробок якого зараз складає 9 дитячих видань.Його роботи в дитячій книзі були одними з найвиразніших проявів реалістичної школи, яка мала достатнє професійне підґрунтя.Проаналізовано твори практично забутого художникаМиколи Погрібняка, учняФ. Красицького і О. Сластьона.Окреслено ранню творчістьПетра Лапина — українського художника-графіка, який жив і працював у Києві, співпрацюючи із видавництвами «Вернигора», «Державним видавництвом», «Пролісками», а згодом, у 1930-ті — із «Книгоспілкою» та «Рухом». Його творчість у цій дисертаційній роботівведена у науковий обіг уперше. Проаналізовано творчий доробок у дитячій книзіІвана Бурячка та близького до кола бойчукістівІвана Падалки.
Розглянуто та досліджено твори М. Жука, С. Геркен-Русової, В. Замирайла, О. Судомори 1910-х — 1920-х. Виділено стилістичні риси модерну у творчості цих майстрів. Опубліковано архівні документи ЦДАВО України, які висвітлюють участь Г. Нарбута, М. Жука у створенні українськихпідручників 1917–1919 років.Атрибутовано та введено до наукового обігу книжкові ілюстрації Г. Нарбута, П. Лапина,О. Судомори. Визначено нові факти біографії О. Судомори, введено до наукового обігу раніше не опубліковану книгу «Жовтнева казка» з ілюстраціями художника.
Шляхом вивчення теоретичних робіт мистецтвознавця Ф. Шміта та психолога і педагогаБ. Бутніка-Сіверськогодетально проаналізовано дослідження Б. Бутніка-Сіверського«Принципи ілюстрування дитячої книжки». Розглянуто аспекти взаємодії Б. Бутніка-Сіверського як технічного редактора з художниками Б. Крюковим та Є. Рачевим.
Десятиліття 1920-х — 1930-х розглянуто як період переосмислення і реформування дитячої книги. Основним фактором впливу стала зміна ідеологічних завдань книги та сюжетного різноманіття, розширення тематики шляхом включення індустріальних сюжетів. Це спричинило створення простору авторського експерименту і зміну композиційно-художніх засобів, таких як узагальненість й умовність трактування форми і простору, площинність зображення, примітивізм та уподібнення дитячому малюнку. Ці тенденції розглянуто на прикладах творчості Л. Гамбургера, Б. Єрмоленка, В. Козловського,Л. Кривінської,Б. Крюкова, І. Нiжника,Є. Рачева.
У межах дослідження охарактеризовано загальні стилістичні особливості дитячої книжкової ілюстрації першої третини ХХ століття. Проаналізовано українську дитячу ілюстрацію першої третини ХХ століття як комплексне явище, що сформувалося унаслідоквзаємодії художніх, психологічних, культурологічних та технологічних чинників. Доведено, що у першій третині ХХ століття українська дитяча книга демонструє широкий полістилізм — від реалізму з етнографічно-народницьким спрямуванням до використання набутків конструктивізму та експериментального пошуку.
Ключові слова: дитяча книга, дитяча ілюстрація, модерн, Б. Бутнік-Сіверський, М. Жук, Г. Нарбут, Б. Крюков, П. Лапин, О. Судомора, Є. Рачев.
