Дисертацію присвячено дослідженню та
виявленню класифікаційних ознак різночасового іконопису Слобожанщини ХVІІ–ХХІ ст., на єдиній основі та розробці методів його розшарування, що сприяє проведенню його атрибуції.
В Україні на цей час не існує достовірної методики атрибуції іконопису
з різночасовим живописом. Здебільшого дослідження творів з декількома зображеннями відбувається за рахунок зняття верхнього шару й знищення,
щоб дістатися до авторського, більш цінного, на думку дослідника, твору.
Трапляються ікони, що побутують на території Слобожанщини, з
різночасовим живописом, де верхній шар створено на такому самому
високому художньому рівні, що й нижнє зображення, яке має художню та
історичну значимість. Виявлено десятки ікон з різночасовим живописом, у яких верхній шар досить високого художнього рівня. Ікони з різночасовим живописом потребують класифікації для обрання методу їхньої реставрації.
Єдиним шляхом збереження всіх різночасових шарів живопису є
застосування розшарування, а не знищення верхнього зображення. У цей час кілька європейських країн, такі як Польща, Франція, Італія, займаються створенням методик з реставрації творів різночасового живопису.
Єдиним неруйнуючим методом дослідження різночасового іконопису є рентгенографування. Рентгенограма не дає відомості про авторський почерк майстра, малюнок, фактуру ґрунту та живопису, основу, а також про ті зміни,які відбуваються із часом або в результаті реставраційних утручань. Цього виду дослідження недостатньо для проведення достовірної атрибуції, він не в змозі виявити приналежності твору до певної школи чи автора, стилістичних
та колористичних особливостей нижнього зображення, різновиду запису,техніки виконання нижнього живопису, технологічних особливостей кожного шару (наявність прошарків захисного покриття між різновіковими шарами живопису, збереження первісного живопису).
В Україні цій проблемі не приділялось значної уваги, тому її недостатньо вивчено. Результатом дослідження є створення методу атрибуції іконопису з різночасовим живописом шляхом його відділення від більш раннього, перенесення верхнього зображення на нову основу й проведення атрибуції вже двох творів відомими методами дослідження, які дозволяють зберегти всі
різночасові зображення. Розроблений метод з використанням адгезивної плівки ПВБ дозволяє проводити розшарування живопису в техніках олії та темпери. Крім того, він дає можливість виконати відшарування не тільки окремих фрагментів, але й цілісних творів. Створення методу розшарування різночасового живопису є запорукою збереження таких творів й уведення їх у
науковий обіг. Розроблено класифікацію іконопису з різночасовим живописом за такими ознаками: різновидом залежно від школи; сюжетом верхнього живопису та авторського; видом прошарку; призначенням запису; різновидом
техніки виконання та датуванням різночасового живопису, які допомагають обрати метод реставрації твору.
Об’єкт дослідження є іконопис з різночасовим живописом, що
побутував на території Слобожанщини ХVІІ–ХХІ століття.
Предмет дослідження є особливості поширення та реставрації творів
іконопису ХVІІ–ХХІ століть, які побутували на території Слобідської України що дозволяють виконати їх атрибуцію.Методика дослідження включає візуальне обстеження творів
неозброєним оком та із застосуванням портативного мікроскопа, огляд і фотографування в ультрафіолетових, інфрачервоних променях та рентгенографію. Отриману інформацію зіставлено з даними з опублікованих та архівних джерел. Окрім того, застосовано методи порівняльного аналізу для встановлення іноземних впливів на техніко-технологічному рівні.
Основу джерельної бази становлять ікони з колекції Харківського
художнього музею, Чугуївського музею ім. І. Рєпіна, Одеського художнього музею, Національного художнього музею України, Сумського художнього музею ім. Н. Онацького, ікони, які перебувають у Преображенському храмі сел. Лідне Харківської обл. та ін. З архівних матеріалів – паспорти реставрації творів іконопису, що зберігаються в Харківському художньому музеї, на
кафедрі реставрації та експертизи творів мистецтва Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Джерельна база радянського періоду яка зазначена у дисертації є необхідною та несе повну уяву о проблематиці досліджуємої теми.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розкрито нові іконописні зображення, які увійшли до наукового мистецтвознавчого обігу.
Розроблено класифікаційні ознаки іконопису ХVІІ–ХХІ століть, що побутує на території Слобожанщини, для обрання методу його реставрації. Для розшарування багатошарового живопису створено метод з використанням адгезивної плівки ПВБ, на який отримано два патенти на винахід.
Упроваджено розроблений метод у реставрації ікон «Двоє святих», «Цар усіх царів» , «Святий Миколай», «Богородиця Троєручиця».
Робота складається зі вступу, п’яти розділів, переліку використаних
джерел і додатків (альбом ілюстрацій).
