Дисертація присвячена особливостям розвитку харківської живописної школи у 1950 – 1970-х роках. У дослідженні на матеріалі академічних робіт означеного періоду вивчається спадкоємність традицій харківської художньої школи, виявлені основні жанри, принципи образотворення і живописні техніки, характерні для академічного навчання в Харкові. Академічний живопис представляє собою важливу частину художньої культури, яка має своє коріння в традиціях минулих епох.
Мета дослідження полягає в образно-стилістичному аналізі академічних живописних робіт харківської художньої школи 1950 – 1970-х років, що дозволить простежити основні тенденції та їх еволюцію в контексті розвитку українського живопису другої половини XX століття. Об’єктом дослідження є «академічний живопис» харківської художньої школи. Предметом дослідження є особливості формування і розвитку «академічного живопису» в мистецьких закладах Харкова у 1950–1970-х роках. Науковою новизною є введення до наукового обігу і образно-стилістичний аналіз живописних академічних робіт мистецьких шкіл Харкова 1950–1970-х років. В роботі систематизовані фактологічні дані про реорганізаційні процеси, що проходили в академічній освіті Харкова в означений період. Визначена особлива роль харківських художників С.Бесєдіна, Б.Косарева, М. Шапошникова, Л. Чернова у розвитку академічної живописної школи Харкова у 1950–1970-х рр.
У першому розділі проведений аналіз літературних джерел за хронологічним принципом. Визначено, що найбільш вагомими працями для реалізації поставленої в дослідженні мети стали роботи з історії українського мистецтва М. Бажана, В. Афанасьєва, П. Білецького, В. Овсійчука, Г. Скрипник та ін. Творча і педагогічна діяльність харківських митців представлена в дослідженнях Л. Соколюк, В. Константинова, О. Роготченко, В. Немцової, Т. Павлової, Т. Паньок, В. Чечик, В. Кацай, В. Сидоренка, В. Шуліки, М. Пономаренко, І. Чеботова, Н. Мархайчук, М. Чернової, О. Чурсіна та ін.
Виявлено, що незважаючи на доробок українських мистецтвознавців, в працях яких представлено новий погляд на українське мистецтво соціалістичної доби (О.Федорук, Л.Соколюк, О. Роготченко, В. Сидоренко, О.Голубець, О. Полтавець-Гуйда, В. Немцова, Т. Павлова, В. Чечик, Т.Паньок, та ін.), розвиток академічного живопису харківської школи до цього часу не ставав предметом наукових досліджень.
Джерельна база дослідження ґрунтується на архівних матеріалах з фонду Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Цінним доповненням джерел стали архівні документи з Харківського відділення Національної Спілки художників України. Інформативним ресурсом для проведення дослідження стали методичні матеріали з фонду кафедри живопису ХДАДМ та приватних архівів викладачів академії.
У другому розділі наголошено, що історично сформована система викладання рисунку й живопису базувалась на програмах, в яких зберігалися принципи поступового та поетапного ускладнення навчальних завдань.
У третьому розділі проаналізовані роботи натюрмортного жанру харківської художньої школи 1950–1970-х років. Виявлено, що учбові живописні натюрморти виконувались студентами Харківського інституту протягом всього періоду навчання.
У четвертому розділі наголошено, що портрет був найбільш розповсюдженим жанром в мистецькій освіті Харкова. Визначено, що більшість архівних живописних полотен належить учням Б. Косарева, С. Бесєдіна, П. Котова Є. Світличного.
У п’ятому розділі проаналізовані академічні роботи, що виконувалися студентами інституту під час літньої практики.
