Об’єкт – педагогічна періодика другої половини ХХ – початку ХХІ століття; мета – узагальнити теорію й досвід організації проблемного навчання у закладах вищої освіти, представлених на сторінках педагогічної періодики другої половини XX – початку XXI століття, для актуалізації цінних ідей у сучасних умовах; методи – загальнонауковий, історико-структурний, конкретно-історичний, історико-генезисний, історико-діахронний, критеріально-комплексний, ретро-праксиметричний, прогностичний; новизна – вперше цілісно в широких хронологічних межах досліджено питання організації проблемного навчання у закладах вищої освіти України другої половини ХХ – початку ХХІ століття за матеріалами педагогічної періодики; обґрунтовано етапи висвітлення питань організації проблемного навчання у вищій школі на сторінках педагогічної періодики другої половини XX – початку XXI століття: І етап (1955–1965 рр.) – етап визначення базових положень теорії проблемного навчання як різновиду розвивального навчання, започаткування дискусії на сторінках педагогічної періодики стосовно мети, завдання, способів реалізації проблемного навчання в середній та вищій школах; ІІ етап (1966–1980 рр.) – етап обгрунтування проблемного навчання як дидактичної концепції та популяризація її основних положень на сторінках педагогічної періодики; III етап (1981–1990 рр.) – етап послаблення інтересу дослідників до розроблення теорії проблемного навчання й позиціонування його на сторінках педагогічної періодики як методу навчання; ІV етап (1991-2014 рр.) – етап трансформації теорії проблемного навчання в освітню технологію й відображення її базових положень у педагогічній періодиці з урахуванням вимог національної освітньої політики; узагальнено представлений на сторінках педагогічної періодики другої половини XX – початку XXI століття досвід організації проблемного навчання в закладах вищої освіти України у процесі навчання дисциплін загального циклу підготовки й професійно-орієнтованих дисциплін; накреслено напрями актуалізації цінних ідей організації проблемного навчання у ЗВО, представлених на сторінках педагогічної періодики досліджуваного періоду, у сучасних умовах; подальшого розвитку набули питання генезису ідеї організаціїї проблемного навчання у закладах вищої освіти; погляди провідних дидактів (В. Краєвський, І. Лернер, В. Лозова, М. Махмутов, В. Оконь, М. Скаткін та ін.) щодо змісту, компонентів та засобів організації проблемного навчання у вищій школі.; результати – матеріали дисертації забезпечують об’єктивну інтерпретацію генезису ідеї організації проблемного навчання у вищій школі, представлення його теоретичних положень й накопиченого досвіду на сторінках педагогічної періодики в конкретно-історичний період і дають підстави для розуміння й виваженого аналізу перебігу реформаційних процесів, що відбуваються в освітньому просторі ЗВО сучасності; матеріали дослідження можуть бути використані в коледжах, інститутах, університетах, закладах післядипломної освіти; у розробці освітніх програм, навчальних програм дисциплін «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Педагогічна майстерність», дисциплін за вибором здобувачів бакалаврського й магістерського рівнів вищої освіти, а також під час написання підручників, навчальних посібників, іншої навчально-методичної літератури, організації педагогічної практики. Низку окреслених питань можна використовувати як тематику для курсових і магістерських робіт.
