Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та розробленню методичних підходів та рекомендацій підвищення ефективності енергоресурсних чинників управління економічним розвитком регіону. Мета роботи полягала у поглибленні теоретичних положень, розробленні практичних підходів та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності енергоресурсних чинників управління економічним розвитком регіону. У роботі досліджено теоретико методичні засади управління економічним розвитком регіону через ефективне використання енергетичних ресурсів. Розкрито концептуальні передумови та аспекти ефективного урядування у площині енергетичних ресурсів.
Узагальнено концептуальні підходи до формування ефективності енергоресурсних чинників. Політику ресурсокористування України охарактеризовано за програмними та законодавчими ініціативами, що мають безпосередній вплив та регламентують природокористування, поводження з відходами, використання і розподіл енергетичних ресурсів, та запроваджують систему енергоефективних заходів.
Запропоновано концепцію smart, як елемент управління економічним розвитком та осередок інновацій у регіональних стратегіях. Визначено концепцію smart як інструмент реалізації стратегій. Обґрунтовано методичний підхід до оцінки ефективності енергоресурсних чинників управління економічним розвитком. Запропонований алгоритм дослідження передбачав дуальність оцінки ефективності енергоресурсних чинників.
Узагальнено основні аспекти управління енергетичними ресурсами в Україні та Європі в розрізі впровадження інноваційних технологій під впливом глобальних трендів. Показана структура енергоспоживання та перспективи його заміщення на тлі глобальних енергетичних змін. Розкрито перспективи управління енергетичними ресурсами при запровадженні принципів циркулярної економіки та КСВ у всіх ланках суспільства. Систематизовано тренди та чинники трансформації енергетичних ринків у світі.
Обґрунтовано запровадження концепції smart у досліджуваних суб’єктах та визначено чинники концепції на тлі зростання цін на енергоносії. Прослідковано і систематизовано динаміку та основні причини такого зростання. Здійснено аналіз окремих громад Харківського регіону в умовах децентралізації в контексті практичних упроваджень з мінімізації наслідків зростання цін на енергоносії.
У роботі уточнено поняттєво-категорійний апарат енергоресурсних чинників управління економічним розвитком, таких як, «енергозбереження», «енергоємність», «енергоефективність».
Дана оцінка особливостям управління енергоефективним розвитком регіону в нових умовах. Вивчено динамічний стан енергоресурсів: зміну структури та кількості споживання, створення альтернативних джерел енергопостачання. Виокремлена енергоефективна складова стратегічних планів та практичних упроваджень, як приклад ефективного та розумного управління енергоресурсами на локальних рівнях.
Визначено розрив енергетичної ефективності в соціально-економічній моделі України, спричинений бар’єрами енергетичної ефективності. Розглянуто таксономія бар’єрів енергоефективності S. Sorrell та через термінологію бар’єрів класифіковано причини, що перешкоджають просуванню енергоефективних технологій в Україні. Визначено дев’ятнадцять бар’єрів енергоефективності, в тому числі сформовано та найменовано нову групу бар’єрів перехідного періоду. Визначена в умовах України таксономія бар’єрів характеризує опір зовнішнього середовища енергоефективним технологіям, зумовлений недосконалістю соціально економічного середовища, в умовах якого впроваджуються конкретні енергоефективні технології.
Визначено роль грантового фінансування в ідентифікації бар’єрів енергоефективності та підвищенні продуктивності енергоефективних технологій у досліджуваних суб’єктах. Застосовано таксономію бар’єрів енергоефективності як систему економічного аналізу для встановлення бар’єрів енергоефективності у досліджуваних суб’єктах. Визначено домінантні бар’єри, бар’єри найбільшої уваги та провали грантової активності, останні ідентифіковані як бар’єри не охоплені грантовим фінансуванням.
Запропоновано підхід до оцінки здатності досліджуваних суб’єктів сприймати та просувати інноваційні енергоефективні технології, який базується на удосконаленні розрахунку узагальненого інтегрального показника з подальшим ранжуванням за узагальненою функцією бажаності Харрінгтона. Визначено нові первинні показники енергоефективної направленості, що лягли в основу розрахунку узагальненого інтегрального показника інноваційної енергоефективної спрямованості досліджуваних суб’єктів.
Запропонована концептуальна схема підвищення ефективності енергоресурсних чинників управління економічним розвитком регіону, яка включила в себе тренди та чинники, сучасні методи та інструменти підвищення ефективності енергоресурсних чинників, розвиток інфраструктури, загальносуспільний розвиток, що у комплексі покликано створити середовище сприятливе до інновацій в цілях забезпечення сталого розвитку.
