У дисертаційній роботі наведені механізми підвищення якості стоматологічного лікування дітей з різним рівнем психічного здоров’я (РРПЗ) шляхом визначення зв'язка стоматологічного статусу з їх медико-психологічним станом та корекції одонтофобічних реакцій (ОФР). ОФР є однією з провідних проблем стоматології, оскільки вони є широко розповсюдженими та значно ускладнюють, а часто навіть унеможливлюють адекватне проведення огляду ротової порожнини та стоматологічних процедур. Наявність психічного захворювання у дитини створює психопатологічний базис для тривожного реагування на нову, незвичну для неї ситуацію, і таким чином підвищує ризик розвитку у такої дитини ОФР, а також значно ускладнює проведення стоматологічного огляду через складнощі в досягненні комплаєнсу із такою дитиною. Дослідження базується на результатах комплексного лабораторного, клініко-психологічного обстеження 100 дітей з різноманітною стоматологічною патологією; в тому числі 30 з них хворих на аутизм – група 1 (Г1), 30 хворих на олігофренію – група 2 (Г2), 20 хворих з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) – група 3 (Г3) та 20 психічно здорових дітей – група 4 (Г4). Вивчення показників ротової рідини у дітей з різними рівнями психічного здоров’я стало необхідним для оцінювання патогномонічності патологічних змін у слині для певних психічних розладів дитячого віку, а також встановлення кореляції параметрів слини та стоматологічного статусу. Ротову рідину у дітей з різними рівнями психічного здоров’я було досліджено лабораторними методами за такими показниками: рН ротової рідини, прозорість, колір, щільність та в’язкість. Аналіз структури ОФР і реєстрація частоти їх ідентифікації у дітей досліджуваних груп дозволили встановити, що для стоматологічних пацієнтів дитячого віку з аутизмом характерними є такі стани реакції: ізоляційна, трансафективна, стенічно-негативістична. Для дітей із затримкою психічного розвитку найбільш характерними є такі реакції: конфронтаційна, ажитована, вокалізаційна. У дітей зі СДУГ частіше зустрічаються такі реакції: моторна, мозаїчно-конформна, експлозивна. Для психічно здорових дітей найбільш характерними є такі реакції: алгофобічна, транскомплаєнтна, ескапаційна. На підставі компаративного аналізу семіотичного наповнення ОФР у дітей із РРПЗ та з урахуванням клініко-психопатологічних характеристик досліджуваних контингентів встановлено механізми їх патогенезу. У хворих на аутизм ОФР ізоляційного типу розвиваються за статобіхевіоральним патогенетичним механізмом, ОФР трансафективного – за диспозиційно-реактивним механізмом, ОФР стенічно-негативістичного – за гіпердефензивним механізмом. У дітей з олігофреніями ОФР конфронтаційного типу розвиваються за гіпоаналітичним патогенетичним механізмом, ОФР вокалізаційного – за ситуативно-детермінованим механізмом, ОФР ажитованого – за патоцеребротонічним механізмом. У дітей зі СДУГ ОФР моторного типу розвиваються за кінетодеприваційним патогенетичним механізмом, ОФР мозаїчно-конформного – за ізомотиваційним механізмом, ОФР експлозивного – за трансферно-алгічним механізмом. У психічно здорових дітей ОФР алгофобічного типу розвиваються за алгопревентивним патогенетичним механізмом, ОФР транскомплаєнтного – за гіпомотиваційним механізмом, ОФР ескапаційного – за дистанціювальним механізмом. Встановлена чітка залежність між рівнем тривожності і типом одонтофобічного реагування у хворих усіх груп. Високі цифри тривожності у Г1 відповідали розвиткові трансафективного типу одонтофобічного реагування, середні – стенічно-негативістичному типу, і низькі – ізоляційному. Аналогічна кореляційна залежність відмічалася у Г2. Високі цифри тривожності відповідали розвиткові ажитованого типу одонтофобічного реагування, середні – конфронтаційному типу, і низькі – вокалізаційному. У Г3 тривожність середнього рівня відповідала розвитку моторної та експлозивної ОФР, в той час як наявність низьких показників тривожності мали пряму кореляцію із мозаїчно-конформним типом ОФР.У хворих Г4 високі цифри тривожності відповідали розвиткові алгофобічного типу одонтофобічного реагування, середні – ескапаційному типу, і низькі – транскомплаєнтному. Наукова новизна полягає в тому, що проведено комплексне клініко-психопатологічне та психометричне дослідження дітей із РРПЗ, що дало можливість встановити психопатологічний базис формування у них одонофобічного реагування. Встановлено наявність кореляційних взаємозв’язків між показниками ротової рідини та стоматологічною патологією у дітей із РРПЗ, що дозволяє завчасно виявити групу ризику. Виявлено особливості стоматологічного статусу у дітей із РРПЗ,що дало можливість розробити високоспецифічні підходи до комбінації стоматологічних та психокорекційних впливів на ОФР у цієї категорії пацієнтів. На основі аналізу стоматологічного статусу розроблені рекомендації щодо превенції типової стоматологічної патології для дітей із РРПЗ
