Дисертація є першим комплексним дослідженням монументально-декоративного мистецтва православних храмів Одеси. Науковим завданням є мистецтвознавчий аналіз стінопису, мозаїк та іконостасів церков міста. Актуальність теми обумовлена активним відновленням церковнопарафіяльного життя періоду державної незалежності України. Зібрані і проаналізовані історіографія, архівні матеріали, історичні джерела. Застосовано сукупність наукових методів.
З’ясовано, що у верхньому і нижньому храмах Спасо-Преображенського кафедрального собору паралельно співіснують академізм і візантійська спадщина. Мистецтвознавчий аналіз Свято-Успенського кафедрального і Свято-Троїцького (грецького) соборів виявив поєднання східнохристиянського і західноєвропейського мистецтв, домінування об’ємно-пластичної мови академічного живопису та наявність рис модерну в їх розписах.
Досліджено особливості тематики і стилістики мистецтва п’яти парафіяльних церков Одеси у часовому контексті. Встановлено, що академізм і модерн є стилістичною основою оформлення храмів святителя Димитрія Ростовського кінця ХІХ століття і святих мучеників Адріана і Наталії початку 2000-х років. Виявлено звернення до візантинізму в сучасних розписах храмів Казанської ікони Божої Матері, рівноапостольної Марії Магдалини, благовірного князя Олександра Невського.
Вивчено символічну основу мистецтва чотирьох монастирів Одеси. Встановлено, що особливістю монументального оформлення Свято-Успенської обителі є розширення молитовного простору завдяки розміщенню мозаїчних сакральних зображень в екстер’єрах церков. Спостерігається поширення теми зустрічі мирян угодниками Божими.
Доведено, що Свято-Іллінський і Свято-Пантелеймонівський чоловічі монастирі є символічними порталами на шляху до Святої Гори Афон. Архітектурно-художньою основою Свято-Пантелеймонівського монастиря є образ сходження на Афон. Означено, що чоловічим монастирям Одеси властива наявність зображення Богородиці в іконографії Ігумені Святої Гори. Визначено, що у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі спостерігається освоєння і збереження образотворчих засад канонічного мистецтва Візантії. У розписах виражено християнську концепцію соборності.
Внаслідок проведеного дослідження було встановлено, що академізм і візантинізм є провідними стилістичними напрямами художнього оздоблення храмів. Узагальнено, що церковне мистецтво Одеси увібрало у себе спадщину багатовікової художньої культури. Ключові слова: монументально-декоративне мистецтво, православні храми, собори, монастирі, Одеса, стінопис, іконопис, мозаїка, іконостас, іконографія, візантинізм, академізм.
