Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-правовим основам
правового регулювання трудових спорів в Україні. Здійснено аналіз, якою є
наукова інтерпретація та теоретико-правова характеристика трудових спорів.
Встановлено, якими є особливості сучасного стану правового регулювання
трудових спорів. Досліджено питання медіації, як способу вирішення
трудових спорів. Визначено зміст, поняття та ознаки медіації як способу
вирішення трудових спорів. Здійснено порівняльно-правовий аналіз медіації
та інших способів вирішення трудових спорів, виділено їхні спільні та відмінні
риси.
Аналіз позицій науковців засвідчив, що дане питання у загальних рисах
розглядається однаково, втім окремі особливості трудового спору можуть
трактуватись по-різному. На основі аналізу наукових джерел нами
встановлено наступні причини виникнення трудових спорів:
1) трудові спори можуть виникати із причин необізнаності однієї із
сторін у тому, що своїми діями чи бездіяльністю вона порушує умови
трудового договору, локальних нормативно-правових актів, законодавства
про працю, а також негативно впливає на права й інтереси іншої сторони
трудових правовідносин;
2) іншої причиною виникнення трудових спорів є свідоме порушення
однією із сторін трудових правовідносин умов трудового договору, локальних
нормативно-правових актів, законодавства про працю, що негативно впливає
на права й інтереси іншої сторони трудових правовідносин;
3) трудові спори можуть виникати із причин, які не залежать від сторін
трудових правовідносин – недоліків законодавства про працю, складного
економічного становища держави тощо.
Виділено наступні особливості трудового спору:
1) виникають із конфлікту між сторонами трудових відносин;
2) суб’єктами трудових спорів є особи, які працевлаштовуються,
працівники, профспілки чи інші уповноважені працівниками органи, та
роботодавець, організації (об'єднання) роботодавців;
3) трудовий спір може бути урегульований шляхом переговорів, а в
результаті відсутності такого урегулювання може бути переданий на розгляд
відповідного юрисдикційного органу, або ж до загальний судів;
4) для вирішення трудових спорів у законодавстві передбачена
спеціальна процедура.
Система вирішення трудових спорів в Україні передбачає різні
процедури для вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів.
Норми, які формують існуючу систему захисту трудових прав та інтересів
працівників, встановлені у міжнародних, законодавчих, судових актах, що
ускладнює їх правозастосування, а передбачена процедура розгляду трудових
спорів є настільки складною, що використати своє право на захист трудових
прав та інтересів є не простим завданням.
Обгрунтовано, що характерними ознаками норм конвенцій МОП серед
джерел правового регулювання трудових спорів є:
1) їх пріоритет перед іншими актами національного трудового
законодавства за винятком Конституції України;
2) ними створюється правове підґрунтя для покращення трудових
стандартів у національній економіці;
3) конвенції МОП містять у собі доробок міжнародної спільноти, адже
розробляються спеціалістами в галузі праці та затверджуються за
результатами обговорень на тристоронніх конференціях за участі
представників країн ‒ членів МОП;
4) конвенції МОП враховують особливості функціонування трудового
законодавства в кожній окремій країні.
Зроблено висновок, що спільним для медіації та інших способів
вирішення трудових спорів є потреба у задоволенні інтересів обох сторін
трудового спору, що здійснюється, насамперед, через створення менш
формалізованої атмосфери та довіри з боку сторін трудового спору до особи
медіатора, арбітра чи членів Комісії з трудових спорів чого не відбувається у
випадку застосування саме судового захисту. Найбільш досконало
врегульованим способом вирішення трудових спорів є діяльність Комісії з
трудових спорів. Разом з тим, вона діє виключно щодо індивідуальних
трудових спорів та не може бути створена на усіх підприємствах, що погіршує
загальний стан конфліктності трудового середовища та дотримання вимоги
щодо безпечних й комфортних для життя та здоров’я умов праці.
