Котеленець А. М. Державне регулювання використання земельних ресурсів сільського господарства України

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання використання земельних ресурсів сільського господарства України. На основі узагальнення наявних наукових досліджень визначено, що регулювання як процес характеризує вплив на об’єкти, що має на меті усунути або пристосуватися до факторів, які визначають і впливають на поведінку об’єкта. Основною метою регулювання є збереження стійкості системи за умови підтримки оптимального балансу між окремими елементами земельних ресурсів, усунення загроз, у тому числі, природного характеру. Охарактеризовано особливості функціонування системи державного регулювання використання земельних ресурсів сільського господарства. Визначено, що особливості процесів використання земельних ресурсів сільського господарства полягають у системному взаємозв’язку виробничих процесів й суспільному використанні окремих його видів у кількісному еквіваленті й рівнях навантаження, що оцінюється через дослідження декаплінг-фактора. Одним із основних напрямів вдосконалення процесів формування і регулювання використання земельних ресурсів є розвиток виробництв на засадах збалансованого природокористування, ощадливого відношення до довкілля з метою досягнення екологічної стійкості агроландшафтів і мінімізації екологічних загроз. Запропоновано методичні засади оцінки ефективності державного регулювання використання земельних ресурсів сільського господарства, що ґрунтуються на показниковій, критеріальній (землевіддача, продуктивна вмотивованість, диверсифікованість; продуктивність, мотивація, сталість; антропогенне навантаження, відтворення, гармонізація) та видовій основі. Представлена система критеріїв оцінювання рівня ефективності регулювання земельних ресурсів сільського господарства. Відстоюється принцип паритетності економічної, соціальної та екологічної складових у ході розрахунку цієї ефективності. Ключові слова: державне регулювання, сільське господарство, земельні ресурси, органічне виробництво, конкурентоспроможність, інноваційно-інвестиційна діяльність.