Розділ 1 складається із трьох підрозділів, у яких подано загально-теоретичну характеристику суб’єктивних спадкових прав, розкрито їх юридичну природу та зміст, визначено поняття та особливості здійснення зазначених прав та межі їх здійснення.
Проведено поділ європейських країн на дві групи, залежно від законодавчої моделі регулювання відносин у спадковій сфері.
Наведено загальнотеоретичну характеристику права на заповіт та права на спадкування як найбільш важливих категорій суб’єктивних спадкових прав. Сформульовано авторську дефініцію права на заповіт.
Сформульовано визначення поняття здійснення суб’єктивних спадкових прав, під яким автор пропонує розуміти вчинення на власний розсуд управомоченою особою конкретних актів поведінки в межах тих правомочностей, що окреслені змістом відповідного суб’єктивного спадкового права.
Розмежовано межі суб’єктивних спадкових прав та межі їх здійснення.
У Розділі 2 дисертації, який містить три підрозділи, зосереджено увагу на порівняльно-правовому аналізі меж здійснення права на заповіт з позиції встановлених законом вимог щодо форми заповіту, його змісту, а також положень, покликаних забезпечувати майнові інтереси членів сім’ї та найближчих родичів заповідача.
Обґрунтовано доцільність запровадження у законодавство України простої письмової форми заповіту, власноручно написаного і підписаного заповідачем. В перспективі, із запровадженням електронного нотаріату, доцільним буде закріплення у національному законодавстві України електронних заповітів.
Виходячи із доцільності надання заповідачеві якнайширших можливостей щодо визначення долі свого майна після смерті та враховуючи позитивний досвід правового регулювання відносин спадкування за заповітом у низці європейських країн, обґрунтовано доцільність закріплення в оновленому ЦК України інституту призначення наступного спадкоємця.
Обґрунтовано доцільність розширення сфери застосування умови в заповіті, яка може стосуватися не тільки призначення спадкоємця, але й заповідального відказу (легату), а також підпризначення спадкоємця.
Розділ 3 дисертаційної роботи присвячено межам здійснення права на спадкування за законодавством України та інших європейських країн. Даний розділ складається із двох підрозділів, у яких проаналізовано, відповідно, способи та строки здійснення права на спадкування
Дисертантом звернута увага на те, що з позиції ЦК України питання про способи прийняття спадщини доцільно вирішувати не тільки залежно від характеру поведінки спадкоємця (активна чи пасивна), але із прив’язкою до певного кола спадкоємців.
Враховуючи, що для права на адресну відмову від спадщини законом встановлено спеціальні межі його здійснення, які полягають у визначенні кола осіб, на користь яких може бути вчинена така відмова, дисертантом запропоновано уточнити назву ст. 1274 ЦК України.
Підтримуючи позицію, що обумовлені відмовою від спадщини правові наслідки настають не з моменту її вчинення, а після спливу строку для прийняття спадщини, запропоновано низку змін до ст.ст. 1270, 1273 ЦК України.
В контексті розмежування загального та спеціального строків прийняття спадщини дисертантом сформульовано позицію щодо доцільності розширення сфери застосування спеціального строку для прийняття спадщини за рахунок випадку, коли існування в особи права на спадкування залежить від усунення від спадщини іншого спадкоємця (спадкоємців).
Дисертантом відзначено, що правове регулювання строків здійснення права на спадкування у різних європейських країнах відрізняється і залежить, насамперед, від того, яка саме система здійснення права на спадкування (система прийняття чи система відречення) передбачена у законодавстві конкретної країни.
Проведене в межах дисертаційної роботи порівняльно-правове дослідження меж здійснення суб’єктивних спадкових прав за законодавством України та інших європейських країн дозволило авторові сформулювати низку наукових положень, узагальнень та пропозицій, які подано у висновках до роботи.
Ключові слова: межі здійснення суб’єктивних прав; спадкування, спадщина, спадкоємець, заповіт, заповідач, заповідальний відказ, прийняття спадщини, відмова від спадщини.
