Чен Л. .. Художньо-невербальна комунікація та її втілення у диригентському виконавстві

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0822U100150

Здобувач

Спеціальність

  • 025 - Культура і мистецтво. Музичне мистецтво

14-12-2021

Спеціалізована вчена рада

ДФ 55.053.053

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка

Анотація

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та виявлено сукупність засобів, за допомогою яких в процесі виконання музичного твору здійснюється взаємодія диригента і музичного колективу; відбувається обмін смисловою інформацією; чиниться психологічний і художній вплив диригента на музичний колектив; відображаються особливості інтерпретації та психофізіологічні якості диригента. У зв'язку з тим, що діяльність диригента є єдністю управління (комунікативної функції) і виконання (художньої функції), принципи поєднання цих функцій також висвітлено в роботі. Обґрунтовано, що психофізіологічними засадами художньо-невербальних комунікативних засобів є: художнє мислення; емоційно-образне переживання музичного змісту; уявлення художнього результату застосовуваного виразного руху. Встановлено, що творча діяльність диригента базується на особистісному підході до опрацювання музичного твору та психофізіологічних складових, які складають підґрунтя для взаємодії та порозуміння між учасниками музичного колективу та диригентом. Відомо, що рухові механізми управління колективом відходять на другий план, проте в основу управління музичним колективом покладено психологічний підхід. Зазначено, що крім творчої діяльності диригент повинен проявляти себе як психолог, який здатний перекласти музичний ряд у психомоторну та психоемоційну площину звучання музики, що відтворює широкі можливості для художньої інтерпретації партитури та стилю виконання. Основу творчої діяльності диригента створює особистісний підхід до опрацювання музичного твору та психофізіологічні аспекти, які складають підґрунтя для взаєморозуміння між учасниками творчого процесу та для інтонування музичного твору. Доведено, що невербальне спілкування в музичному мистецтві набуває колективних ознак, коли слухачі, виконавці і диригент реагують синхронно та однаково на жести, міміку, створюючи єдину емоційну атмосферу при прослуховуванні та відтворені музичного твору через нотний текст партитури, яку було опрацьовано диригентом під час попереднього аналізу музичного твору.

Файли

Схожі дисертації