У дисертації, за допомогою сучасних загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового дослідження, здійснено вивчення та аналіз проблем застосування санкцій до юридичних осіб в адміністративному порядку як у теоретичному так і прикладному аспектах.
Адміністративно-правову санкцію у дисертаційному дослідженні розглянуто як визначену законом міру реакції на потенційно можливе або реальне протиправне діяння суб’єкта – адресата правової норми, яка полягає у його покаранні або недопущенні протиправного діяння, його припиненні чи усуненні наслідків, застосування якої здійснюється в адміністративному порядку уповноваженим законом суб’єктом.
У межах дослідження природи юридичних осіб як суб’єктів, які мають адміністративно-деліктну правосуб’єктність зроблено висновок про наявність такої правосуб’єктності з тією особливістю, що до юридичних осіб не можуть застосовуватись санкції морально-психологічного характеру у зв’язку із відсутністю у юридичної особи відповідної сфери впливу. Усі ж інші види санкцій, зокрема санкції фінансового, майнового та організаційного характеру повною мірою придатні для застосування до юридичних осіб.
Існуючі класифікації санкцій доповнені санкціями попереджувально-превентивного характеру, на додаток до вже існуючих припинювальних санкцій та санкцій, що мають характер заходів юридичної відповідальності.
У межах дослідження встановлено, що серед суб’єктів владних повноважень, наділених повноваженнями щодо застосування санкцій до юридичних осіб, найбільш великою за обсягом є група органів виконавчої влади, які наділені одночасно і контрольними, і адміністративно-юрисдикційними повноваженнями стосовно юридичних осіб. Разом з тим виділені та описані способи закріплення адміністративно-юрисдикційних повноважень таких органів. Окремо розглянуто групу органів, наділених повноваженнями щодо застосування санкцій до юридичних осіб в силу їх конституційно-правового статусу суб’єктів, що забезпечують національну безпеку.
Підстави застосування санкцій до юридичних осіб розглянуті у дисертаційному дослідженні в залежності від їх функціонального призначення.
У межах дослідження обґрунтовано недоцільність кодифікації нормативно-правових актів, що передбачають адміністративну відповідальність юридичних осіб.
Показано, що застосування санкцій до юридичних осіб в адміністративному порядку характеризується множинністю процесуальної форми.
Крім того, у дисертації описані унікальні та універсальні процесуальні конструкції застосування санкцій до юридичних осіб.
Серед проваджень щодо застосування санкцій до юридичних осіб окремо виділено групу специфічних за процесуальною конструкцією проваджень, а саме провадження, в яких стадія прийняття рішення щодо застосування санкції до юридичної особи реалізується адміністративним судом.
У дисертаційному дослідженні окремо розглянуті принципи застосування санкцій до юридичних осіб. При цьому показано, що найбільш коректним з методологічної точки зору є розгляд таких принципів з позицій оцінки концептуальних основ адміністративної процедури.
Встановлено, що провадження щодо застосування санкцій до юридичних осіб здебільшого є продовженням контрольних (інспекційних) проваджень.
Окрему увагу у дослідженні приділено принципу пропорційності у застосуванні санкцій до юридичних осіб, як фундаментальному принципу відповідної діяльності суб’єктів владних повноважень.
У межах дослідження також сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення законодавства, яким передбачається застосування санкцій до юридичних осіб в адміністративному порядку.
