Дисертація присвячена дослідженню місця і ролі дизайну одягу у системі загальних екологічних заходів. Розкриваються питання впливу соціокультурних чинників на розвиток еко-дизайну одягу, концептуальних підходів та прийомів створення екологічного одягу. Окреслюються тенденції подальшого розвитку екологічного напряму в фенш-дизайні.
За останні роки простежується активне впровадження концепцій сталого розвитку та курс на екологічність серед всіх сфер промисловості, таку тенденцію перейняла й індустрія одягу у вигляді екологічної моди. Звернення до дизайну екологічного одягу та впровадження його концепцій з кожним роком набуває все більшої важливості у вирішенні екологічних проблем. У процесі пошуку нових методів створення екологічного одягу активно запозичуються й міждисциплінарні інновації, що зумовлює кардинальне переосмислення дизайну одягу та становить нову інтеграцію у вигляді еко-інноваційних тканин та методів проектування екологічного одягу. Вагома кількість дизайнерів еко-одягу утворюють суцільний рух зі змін традиційної парадигми індустрії моди, шукаючи концепції створення одягу тривалого використання і запроваджуючи уповільнену моду.
Аналіз історичного розвитку дизайну екологічного одягу та сучасних дизайн-практик в досліджені здійснено через осмислення підходів до виготовлення еко-одягу та пошук ефективних еко-концепцій. Охоплення часового проміжку (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.) надало можливість комплексно проаналізувати еволюцію дизайну екологічного одягу, соціокультурні чинники його утворення, особливості проектування і вимоги до еко-одягу.
В роботі досліджено роботи українських та іноземних науковців, в яких висвітлено питання становлення та розвитку дизайну екологічного одягу, а саме: М. Артеменко, Т. Архіпової, К. Афоніної, Х. Бакалінської, Д. Бернхем, О. Бейлах, М. Близнюк, М. Бішоп, С. Браун, Е. Гвілт, Л. Гроуз, Дж. Ґордон, К. Домбек-Кейт, І. Єременко, З. Тканко, О. Журби, Я. Заколябіної, Р. Карсон, С. Кривуц, Т. Кротової, А. Ковальської, С. Скатурро, Х. Маккуілан, К. Нінімекі, Б. Рудофські, Т. Ріссанена, К. Тадрус, Н. Чупріної, Н. Чурсіної, П. Фрут, К. Флетчер, А. Фуад-Луке, та інших.
Дослідження історіографії роботи дає підставу стверджувати, що наразі у сучасному мистецтвознавстві існує нестача узагальнених праць з аналізу екологічного напряму в дизайні одягу. Усе це зумовлює актуальність роботи.
Об’єктом дослідження є дизайн екологічного одягу, як парадигма проектної культури, а предметом – особливості становлення, функції, концептуальні принципи та новації дизайну еко-одягу.
У дисертації вперше: проведено комплексний системний аналіз розвитку дизайну екологічного одягу в українському та світовому контекстах; розкрито закономірності становлення і основні етапи розвитку дизайну екологічного одягу; здійснено класифікацію концепцій проектування еко-одягу; розглянуто сучасні прийоми і засоби дизайну екологічного одягу; виявлено тенденції подальшого розвитку інноваційних технологій в дизайні одягу екологічного напряму; окреслено стан впровадження еко-інновацій українськими дизайнерами.
Набули подальшого розвитку: дослідження особливостей впливу екологічних проблем на розвиток інноваційних засобів дизайну екологічного одягу; визначення чинників, які впливають на розвиток еко-дизайну; аналіз використання матеріалів дизайнерами еко-одягу.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаних джерел і додатків (таблиць, схем та ілюстрацій)
