У дисертаційній роботі уточнено та доповнено наукові дані про наявність синдромних патологій при скронево-нижньощелепних розладах та визначено частоту та характер хибної симптоматики. Уперше науково обгрунтовано діагностичні комплекси для диференційної діагностики між різними видами скронево-нижньощелепних розладів та хворобоми, що їх імітують. Доповнено наукові дані про діагностичні ознаки для різних форм скронево-нижньощелепних розладів методом логістичної регресії. Окреслено та оцінено рівень провідних методів обстеження пацієнтів при скронево-нижньощелепних розладах та хворобах, що їх імітують.
Попри швидкий розвиток технологій у стоматологічній галузі й дотепер залишається низка дискусійних питань діагностики та лікування патологічних станів пов’язаних із жувальним апаратом, які потребують поглибленого вивчення.
Частота звернень пацієнтів із характерними скаргами для скронево-нижньощелепних розладів зростає. Проте, ці скарги набувають все ширшого діапазону, стають все різноманітнішими. У цей же час багато схожих чи тотожних скарг можуть мати і патології не дотичні до стоматології (ревматизм, шийний остеохондроз, головний біль напруги тощо). Перед клініцистом постають багато завдань для чіткої диференційної діагностики та виявлення певного скронево-нижньощелепного розладу чи хвороби, що імітує його.
Причинами цих розладів можуть бути безліч факторів, а також низка різних специфічних станів. Розуміння причин даної патології дозволить, на певному рівні, досвідченому спеціалісту відрізнити больовий синдром дисфункції від схожих на нього захворювань, встановити причину, призначити адекватне лікування чи направити до лікаря іншої спеціальності. Подібність симптомів для різних розладів викликає труднощі у клінічній діагностиці.
Висока поширеність скронево-нижньощелепних (СНР) вимагає пошуку нових, більш доступних методів діагностики. На додаток до клінічного обстеження доступні різні методи візуалізації скронево-нижньощелепних суглобів, такі як магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна томографія, сцинтиграфія, ультразвукове обстеження тощо. У вітчизняній та іноземній літературі активно описується вдосконалення даних методів, проте узгодженого протоколу обстеження та лікування пацієнтів зі СНР досі немає.
Метою даного дослідження було підвищення ефективності діагностики скронево-нижньощелепних розладів шляхом обгрунтування клініко-діагностичних критеріїв та розпрацювання діагностичних комплексів у діагностиці СНР.
У процесі виконання роботи застосовані наступні методи дослідження: клінічні – для визначення скарг, анамнезу і стану зубо-щелепної системи за наявності симптомів СНР; додаткові (променеві та непроменеві методи) – для візуалізації структур скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС); аналітичні – для вивчення всіх показників за картами обстежених пацієнтів для формування бази даних скарг та симптомів при СНР; статистичні – для визначення діагностичних алгоритмів диференційної діагностики скронево-нижньощелепних розладів та хвороб, що їх імітують.
У процесі виконання дисертаційної роботи обстежено 178 пацієнтів із підозрою на скронево-нижньощелепні розлади, які звернулися або були скеровані іншими медичними закладами м. Львова, Львівської області та інших областей України на кафедру ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
